. Вона спрямована на розвиток у дітей відповідного віку соціальних навичок, таких як: ефективне спілкування, співчуття, повага до прав людини, робота в команді, запобігання конфліктам і їх конструктивне розв’язання, протистояння негативним соціальним впливам, переговори, медіація, примирення.

Методичні рекомендації щодо викладання предметів духовно-морального спрямування у 2021/2022 навчальному році

О.М.Пономаренко,

методистка

НМЦ виховної роботи та позашкільної освіти

Процес становлення й життєдіяльності суспільства та особистості значною мірою залежить від духовно-морального виховання, а могутність, процвітання і державна безпека незалежної України - від духовно-морального та інтелектуального стану громадянського суспільства.

Духовно-моральне виховання – це процес засвоєння традиційних для українського народу біблійних духовно-моральних цінностей і послуговування ними у своїй поведінці та життєдіяльності.

Міністерством освіти і науки України затверджено Типову освітню програму для закладів загальної середньої освіти ІІ ступеня, складовою якої є навчальний план (наказ МОН від 20.04.2018 № 405). Згідно з таблицею 13 Типової освітньої програми у 5 – 6 класах може вивчатись предмет «Етика» або курси духовно-морального спрямування. Тобто предмет «Основи християнської етики» може вивчатись за рахунок інваріантної складової. У початковій школі, а також у 7 – 11 класах курси духовно-морального спрямування можуть вивчатись за рахунок варіативної складової.

Міністерством рекомендовано такі програми: «Основи християнської етики», «Християнська етика в українській культурі», «Біблійна історія та християнська етика», «Школа подружнього життя» тощо. Перелік розміщено на сайті Інституту модернізації змісту освіти.

Зазначені курси є дисциплінами світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування. Вони не є вченням віри, не включають релігійних обрядів, не ставлять за мету залучення до певної конфесії. Викладання предметів передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань інших людей; здатності до співжиття в полікультурному та поліконфесійному українському суспільстві.

Відповідно до українського законодавства викладати такі курси можуть особи, які мають педагогічну освіту та документ про проходження відповідної курсової підготовки.

Викладання основ християнської етики та інших предметів духовно-морального спрямування в закладах загальної середньої освіти можливе за умови письмової згоди батьків та за наявності підготовленого вчителя. При цьому просимо враховувати ситуацію, коли не всі діти відвідують зазначені курси. У такому випадку ці заняття повинні бути в розкладі першим або останнім уроком.

Для належного підвищення кваліфікації вчителів етики та інших курсів духовно-морального спрямування, обміну досвідом, підвищення якості викладання можуть бути створені територіальні (міські) методичні об’єднання вчителів, творчі групи, кабінети тощо.

Зміст предметів духовно-морального спрямування не передбачає катехізацію, неприпустимим є також нав’язування учителем дітям власних поглядів у ставленні до тих чи інших Церков, примусу дітей до молитви під час уроків, відвідування церковних служб тощо.

Предмети духовно-морального спрямування слід викладати в тісній співпраці з батьками, інформувати батьківську громадськість про особливості християнської етики, давати їм можливість відвідувати уроки і позакласні заходи з предмета.

Календарне планування навчального матеріалу здійснюється учителем відповідно до навчальних програм. На основі календарних планів вчителі розробляють поурочні плани, структура і форма яких визначається ними самостійно. Поурочними планами для вчителів можуть слугувати також методичні посібники, що мають гриф Міністерства освіти і науки України. Під час розроблення календарних планів вчитель може на власний розсуд використовувати резервні години – планувати проведення практичних, контрольних робіт, семінарів, засідань круглих столів тощо.

Крім того, учитель може об’єднувати уроки узагальнення і тематичний контроль; зробивши відповідні записи в журналі.

Учнівські зошити з предметів духовно-морального спрямування переглядаються учителем один раз на семестр і бал за ведення зошита виставляється в журнал. При виставленні тематичних оцінок вчитель на власний розсуд може враховувати або ні оцінку за ведення зошита.

Перелік навчальної літератури, рекомендованої міністерством розміщено на сайті ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти». Зазначений перелік постійно оновлюється.

Пропонуємо до уваги вчителів сайт, створений для сприяння удосконаленню підвищення кваліфікації:

Сайт "Викладання предметів духовно-морального спрямування"

Християнський духовно-просвітницький часопис «СЛОВО ВЧИТЕЛЮ»

Навчальна література для викладання предметів/курсів духовно-морального спрямування:

• М.В. Влад, Християнська етика, посібник для вчителя 1 клас, 2 клас, 3 клас, 4 клас;

1 клас «Світ навколо мене» посібник + робочий зошит; 2 клас «Я і моя родина» посібник + робочий зошит; 3 клас «Прагнемо робити добро» посібник + робочий зошит; 4 клас «Учимося мудрості» посібник + робочий зошит;

Навчальні посібники кольорові, у твердій обкладинці;

Робочі зошити містять розмальовки та дитячі пісні (автор Влад М.В.);

Шевчук М.Д., Найкраще творіння, Читанка з основ християнської етики для учнів, частина 1, + 2 робочих зошити, 2015;

Шевчук М.Д., Найкраще творіння, Читанка з основ християнської етики для учнів, частина 2, + 2 робочих зошити, 2015;

Шевчук М.Д.,Перемагай добро над злом, Читанка з основ християнської

етики для учнів, частина 1, + 2 робочих зошити, 2015;

Шевчук М.Д.,Перемагай добро над злом, Читанка з основ християнської етики для учнів, частина 2, + 2 робочих зошити, 2015;

Шевчук М.Д.,Перемагай добро над злом, Читанка з основ християнської етики для учнів, частина 3, + 2 робочих зошити, 2015;

Шевчук М.Д., Хто придумав оцей світ?, Читанка з основ християнської етики для учнів, частина 1, + 2 робочих зошити, 2015;

Шевчук М.Д., Хто придумав оцей світ?, Читанка з основ християнської етики для учнів, частина 2, + 2 робочих зошити, 2015;

Шевчук М.Д., Хто придумав оцей світ?, Читанка з основ християнської етики для учнів, частина 3, + 2 робочих зошити, 2015;

• Навчальний посібник для учнів 5 класів «Світ Біблії»;

• Навчальний посібник для учнів 6 класів;

«Повчальні оповідки Ісуса Христа»;

• Навчальний посібник для учнів 7 класу «Ісус Христос – Ідеал»;

• Навчальний посібник для учнів 8 класу «Божі заповіді»;

• Навчальний посібник для учнів 9 класу «Ціннісні орієнтири»;

• Навчальний посібник для учнів/вчителів 10 класів

«Етика подружнього життя»;

• Навчальний посібник для учнів/вчителів 11 класу

«Основи християнського світогляду»;

• «Методика викладання християнської етики в початковій школі»;

• «Методика викладання християнської етики в середній та старшій школах»;

• Підручник для 5 класу: Основи християнської етики. Світ Біблії/ М. В. Влад, О. М. Палійчук, М. В. Федик, К. Д. Влад. – Чернівці «Місто», 2019 – 192 с., підручник для 6 класу: Основи християнської етики;

• В. М. Жуковський, М. М. Николин, С. В. Филипчук, Гаврисюк О.Я., Н. М. Лахман. – К.: Літера ЛТД, Основи християнської етики, 5, клас, 2017 + робочий зошит;

• В. М. Жуковський, М. М. Николин, С. В. Филипчук, Гаврисюк О.Я., Н. М. Лахман. – К.: Літера ЛТД, Основи християнської етики, 6 клас, 2017 + робочий зошит;

• В.М. Жуковський, Основи християнської етики, 7 клас;

• Влад (Аузяк) М.В., Жуковський В.М., Палійчук О.М., Сіданіч І.Л., Гнатів І.І., Федик М.В. Основи християнської етики, 8 клас;

• Жуковський В.М., В.В.Зоринська, Н.Д. Ковальчук, Д.В., Коберник, А.Ю. Ліснича, В.М. Махлюк, Основи християнської етики, 7 клас;

• В.М. Жуковський, В.В.Зоринська, Н.Д. Ковальчук, Коберник, А.Ю. Ліснича, В.М. Махлюк, Християнська етика, 8 клас;

В.М. Жуковський, М.В., Влад, Палійчук О.М., Сіданіч І.Л., Гнатів І.І., Федик М.В. Основи християнської етики, 5 клас, 2010;

• В.М. Жуковський, М. В. Влад, О. М. Палійчук, М. В. Федик, Основи християнської етики, 6 клас, 2010;

• В. М. Жуковський, М. М. Николин, С. В. Филипчук, Н. М. Лахман, Основи християнської етики» 5, 6 класи;

• М.В. Влад «Етика дорожнього життя», учнів та вчителів (33 пр,) 10 клас;

• «Біблія», «Біблія для юних читачів», «Біблія для дітей» «Уроки виховання характеру», Хрестоматія для 5 класу»;

• Влад (Аузяк) М.В., Морально-етичні цінності, 9 клас, 2012;

• Влад (Аузяк) М.В., Сіданіч І.Л., Гнатів І.І., Федик М.В., Основи християнської етики, 10 клас, 2011;

• Влад (Аузяк)М.В., Основи християнського світогляду,11 клас, 2012.

Література Всеукраїнського благодійного фонду «Східноєвропейська гуманітарна місія» - Склад комплекту літератури для ЗОШ: Навчально-методичний комплект «Шляхи пізнання істини» є додатково-довідниковим виданням для використання в початковій і основній школі в класній, позакласній і позашкільній роботі. НМК поглиблено висвітлює змістові компоненти, що розкривають питання духовно-морального виховання дітей, представлені в усіх освітніх програмах духовно-морального спрямування варіативної складової. Призначений для використання в закладах освіти викладачами предметів духовно-морального спрямування як додатковий до уроків духовно-морального виховання або як самостійний на варіативних курсах за вибором, визначених на педраді школи. Cхваленo для використання в загальноосвітніх навчальних закладах (лист Інституту модернізації змісту освіти від 19.12.2019 No 22.1/12-Г-1195));

Збірка з десяти практичних уроків, які розглядають десять позитивних рис характеру людини. До складу уроків входять приклади, вправи, головоломки, практичні завдання, питання тощо. Для дітей середнього шкільного віку, а також широкого кола читачів;

Біблія для юних читачів: Книга призначена для дітей 7-10 років. Вона містить 92 біблійні історії, що оживають завдяки веселим та жвавим ілюстраціям. Це достеменні оповідання про те, як складалися відносини між Богом та людиною. Книга допоможе дитині зробити перший захоплюючий крок до світу Біблії);

Біблія для тебе: Книга є збіркою біблійних оповідань, викладених у певному історичному та хронологічному порядку, з коментарями, поясненнями та ілюстраціями. Для дітей старшого шкільного віку, а також дорослих читачів;

Провідник до Біблії. Часи – Сюжети: Довідкове видання, що пояснює біблійні теми та сюжети школярам та дорослим, які цікавляться Біблією, але ще не мали можливості її вивчати. “Провідник до Біблії” доступно викладений, але в той самий час є ретельним дослідженням основних персонажів та подій Біблії. Для дітей старшого шкільного віку;

Провідник до Біблії. Робочий зошит: Книга є додатком до довідкового видання “Провідник до Біблії. Часи, сюжети” та містить практичні завдання, вправи, контрольні питання та ключі до відповідей. Для дітей старшого шкільного віку, а також широкого кола читачів;

Біблія: Видання містить канонічні книги Святого Письма Старого та Нового Заповіту в перекладі проф. Івана Огієнка. Для широкого кола читачів.

Особливості впровадження предметів морального спрямування відповідно до чинного Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти ( 2021 р.)

Наразі в Україні відбуваються суттєві зміни в навчанні учнів закладів загальної освіти предметам галузі «Соціальна та здоров'язбережувальна» відповідно до чинного Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Зокрема, передбачено можливість вивчення учнями 5-6 класів у межах соціальної та здоров’язбережувальної освітньої галузі одного з предметів: «Етика», «Культура добросусідства» або іншого курсу морального спрямування.

Оскільки чинний Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти вступив у дію порівняно нещодавно (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898), то Міністерство освіти та науки України має розпочати процедуру грифування нових програм для 5-9, в тому числі й соціальної та здоров'язбережувальної галузі. Передбачено затвердження модельних програм, які базуються на вимогах до результатів навчання Державного стандарту. На основі цих програм освітній заклад може розробляти та використовувати, затвердивши рішенням педагогічної ради, власну навчальну програму відповідного предмета, що має містити опис результатів навчання в обсязі не меншому, ніж визначено Державним стандартом та/або грифованою модельною навчальною програмою.

Також необхідно взяти до уваги, що відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про повну загальну середню освіту», заклад освіти визначає перелік навчальних предметів (інтегрованих курсів) для реалізації кожної освітньої галузі, що відображається в навчальному плані освітньої програми закладу освіти. Таким чином, для реалізації галузі можуть бути обрані як запропоновані основні предмети, так і інтегровані. При цьому рішення базується на врахуванні освітніх потреб учнів. Це значить, що вивчання питань морально-духовного спрямування можуть відбуватися в межах, наприклад, інтегрованого курсу «Здоров’я, безпека та добробут», а можуть – у «Етиці» чи «Культурі добросусідства».

Кількість навчальних годин на вивчення інтегрованих курсів заклад освіти визначає самостійно з урахуванням навчального навантаження на відповідні навчальні предмети у типовому навчальному плані. Кількість навчальних годин на вивчення кожної освітньої галузі визначає заклад освіти в межах заданого діапазону «мінімального» та «максимального» навчального навантаження. Кількість навчальних годин на вивчення кожної освітньої галузі заклад освіти може зменшувати, включно до мінімального показника. Для «Етики, «Культури добросусідства» та курсів морального спрямування виділено по 0,5 годин у 5 та 6 класах. Для галузі в цілому передбачено відповідно до додатку 1 «Типової освітньої програми для 5-9 класів закладів загальної середньої освіти» мінімум 1, максимум 3 години на тиждень (для 5 та 6 класів). Рекомендовано 1,5 години на тиждень. При цьому необхідно враховувати, що йдеться про галузь в цілому, тобто за рахунок цих годин мають бути досягнуті результати зокрема щодо: турботи про особисте здоров’я і безпеку, уникнення факторів ризику, реагування на чинники і діяльність, яка становить загрозу для життя, здоров’я, добробут власний та інших осіб; визначення альтернатив, прогнозування наслідків, прийняття рішень з користю для власної безпеки та безпеки інших осіб, здоров’я та добробуту; аргументованого вибору здорового способу життя, аналізу та оцінки наслідків і ризиків; підприємливості та етичної поведінки для поліпшення здоров’я, безпеки і добробуту (відповідно до додатку 16 Державного стандарту).

З огляду на зазначене, реалізація в освітньому процесі предметів морального спрямування (як і будь-яких інших цієї або інших галузей) передбачає, в першу чергу, орієнтацію на компетентнісний підхід та визначений потенціал ключових компетентностей, а також реалізацію загальних результатів в обсязі, не меншому, ніж передбачено Державним стандартом. Наразі відбувається формування (і, відповідно, подання для грифування) модельних програм, які можуть бути використані безпосередньо, послугувати основою для навчальної програми освітнього закладу, а також на які будуть орієнтуватися автори підручників (конкурс для 5 класів передбачено на осінь 2021 р.).

Який би підхід щодо реалізації впровадження курсів морального спрямування не був обраний, варто звернути увагу, що у навчанні мають втілюватися ключові компетентності, зокрема соціальна та культурна. А це передбачає, що учні/учениці мають оволодіти навичкою взаємодії, враховуючи національні та культурні особливості співрозмовників та дотримуючись етики спілкування, поважати розмаїття (в т. ч. і релігійне), оволодіти навичкою бути толерантними. З огляду на зазначене, неприпустимим є нав’язування власної світоглядної позиції, прозелітиське навчання, нівелювання цінностей відмінних поглядів тощо.

Варто особливо підкреслити, що предмети морального спрямування, відповідно до чинних документів України, мають бути зорієнтовані в першу чергу на етичний складник, формувати вміння толерантно та аргументовано взаємодіяти у суспільстві, і є доступними для учнів/учениць будь-якого світогляду. Відповідно, навчання не може містити елементи знецінення, формувати меншовартість тощо щодо представників будь-якої релігії чи атеїстів.

Методичні рекомендації щодо викладання предметів

освітньої галузі «Мистецтво» у 2021/2022 навчальному році

(основна і старша школа)

О.В.Венгринюк,

методист НМЦ виховної роботи

та позашкільної освіти ІППОЧО

Предмети освітньої галузі «Мистецтво» спрямовані на розвиток емоційно-почуттєвої сфери учнів, формування їх художньо-образного, асоціативного, критичного мислення; створення сприятливих умов для продукування креативних ідей, реалізацію власних творчих потреб у художній діяльності та пізнанні. Через образний зміст творів мистецтва, відкриваються широкі можливості ефективно впливати на виховання патріотизму, моралі та інших цінностей.

У 2021/2022 навчальному році вивчення предметів освітньої галузі «Мистецтво» в основній і старшій школі здійснюватиметься за такими програмами: «Мистецтво. 5-9 класи» (оновлена); «Мистецтво. Рівень стандарту. 10-11 класи», «Мистецтво. Профільний рівень. 10-11 класи» Програми розміщені на офіційному вебсайті МОН:

https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-5-9-klas;

https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlya-10-11-klasiv;

Зміст освітньої галузі «Мистецтво» (у відповідності до навчальної програми) в основній школі (у 5-7 класах) може реалізовуватися як через інтегрований курс «Мистецтво», так і через окремі предмети за видами мистецтва: «Образотворче мистецтво» і «Музичне мистецтво». Вибір здійснюється з урахуванням фахової підготовки кадрового складу педагогічних працівників школи та погоджується педагогічною радою.

У 8-9 класах та в старшій школі (10-11 класи) зміст освітньої галузі «Мистецтво» реалізується через інтегрований курс «Мистецтво».

Звертаємо увагу на те, що для формування в учнів мистецьких компетентностей та реалізації практико-орієнтованого компоненту змісту програм предмети освітньої галузі «Мистецтво» мають викладати вчителі зі спеціальною мистецько-педагогічною освітою (вчитель музичного мистецтва, вчитель образотворчого мистецтва, вчитель художньої культури).

Враховуючи те, що програма інтегрованого курсу представляє органічне поєднання змісту різних видів мистецтва з домінантністю музичного і образотворчого, цей курс може викладати як один, так і два вчителі (вчитель музичного мистецтва; вчитель образотворчого мистецтва), які мають співпрацювати у команді, узгоджуючи планування своїх уроків. Для більш ефективного впливу мистецтва та розкриття теми (уроку, семестру) рекомендуємо уроки інтегрованого курсу у розкладі ставити парно: музичне мистецтво, образотворче мистецтво.

Особливістю навчальних програм для основної та старшої школи є варіативність художнього наповнення змісту: учитель самостійно може обирати різноманітні твори мистецтва для реалізації завдань програми, розкриття теми уроку та набуття учнями ключових і предметних компетентностей, визначених програмою.

На допомогу вчителю, як орієнтир для конструювання уроків у частині добору мистецького матеріалу, методичного інструментарію, можуть бути підручники, які розроблені різними авторськими колективами для різних моделей викладання мистецьких дисциплін («Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Мистецтво»). Усі чинні підручники зазначені у «Переліках навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України», що розміщені на офіційному вебсайті МОН.

Учні основної та старшої школи спроможні засвоювати подану інформацію самостійно (чи в групі), проводити обговорення творів мистецтва, висловлювати власні судження та відстоювати свою позицію, завдяки різним видам завдань (зокрема інтерактивних). Різноманітність методичного апарату кожного з підручників сприяє розвитку педагогічної креативності, урізноманітненню форм роботи з мистецьким матеріалом, що в результаті підвищує зацікавленість учнів предметом вивчення. Матеріали для вокально-хорової роботи та візуальні матеріали для виконання практичної роботи з образотворчого мистецтва (поетапні педагогічні малюнки) значно полегшують знайомство учнів з секретами музичної чи образотворчої майстерності. Отже, використання підручника у поєднанні з інтерактивними формами діяльності сприяє поступовій зміні типу викладання навчального предмету (з монологічного на діалогічний), а традиційні уроки-лекції перетворюються у цікаві уроки-дослідження, уроки-квести, уроки-мандрівки тощо.

Зауважуємо, що підручник – це, щонайперше, навчальне видання для учнів, педагогічний інструмент для оптимізації їх навчання, відповідно педагогу важливо знайти оптимальний збалансований алгоритм використання підручника у поєднанні з іншими видами мистецької діяльності на уроках мистецтва. Адже для досягнення цілей і завдань кожного конкретного уроку, зокрема формування очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності, визначених навчальною програмою, педагогу необхідно залучати учнів до різних видів художньо-творчої діяльності, зокрема і не охопленими змістом підручника. Звертаємо увагу на те, що основним нормативним документом, який визначає зміст та вимоги освіти є навчальна програма, а підручник – один з педагогічних засобів (з-поміж багатьох інших), що допомагає розв’язувати освітні завдання, визначені програмою.

В основній та старшій школі залишається впровадження компетентнісного, інтегрованого, діяльнісного, особистісно-орієнтованого підходів у навчанні мистецтву.

Провідною ознакою сучасної освіти є тяжіння до інтегрування різного роду навчальної інформації під час викладання певної навчальної дисципліни. Загальна мистецька освіта, надаючи варіативність щодо можливості викладання за монопредметними («Музичне мистецтво»; «Образотворче мистецтво») чи інтегрованим («Мистецтво») курсами, системно і послідовно впроваджує інтегрований підхід в освітній процес.

В основній та старшій школі, крім тематичної, застосовуються й інші види інтеграції, зокрема естетико-мистецтвознавча (художньо-мовна, жанрова, художньо-стильова тощо).

Цілісна структура програми «Мистецтво. 5-9 класи» передбачає наскрізний тематизм та логіку побудови змісту за роками навчання від 5 до 9 класу. У 5-му класі учні засвоюють особливості мови різних видів мистецтва, у 6-му класі – палітру жанрів музичного та образотворчого мистецтв, у 7-му класі – новітні явища в мистецтві в єдності традицій і новаторства. У 8-9 класах учні знайомляться зі стилями і напрями мистецтва.

Навчальні програми «Мистецтво» для 10-11 класів логічно продовжують ознайомлення учнів з мистецтвом на прикладі мистецтва культурних регіонів світу. Таким чином, інтегрований підхід у мистецькій освіті є наскрізним упродовж усього навчання в школі.

У 5-7 класах пріоритетними на уроках мистецьких дисциплін є різноманітні форми практичної діяльності учнів, у процесі чого відбувається їхнє самовираження у співі (зокрема виконанні одноголосних та багатоголосних творів, спів в ансамблі та хорі), інструментальному музикуванні, малюванні, ліпленні, конструюванні тощо. Доцільно спонукати учнів до прояву різних мистецьких ініціатив, наприклад: виконання улюблених пісень, власних інтерпретацій виконання творчих робіт (зокрема, із застосуванням цифрових та медіа ресурсів), організації арт-мобів, різноманітних мистецьких (в тому числі, дослідницько-пошукових) заходів, тощо. Діяльнісний підхід застосовується (через різні інтерактивні форми роботи) і під час сприймання та аналізу творів різних видів мистецтва. Поступово, з року-в-рік, учні набувають досвіду обговорювати, дискутувати, не боятися виявляти емоційно-ціннісне ставлення щодо мистецтва тощо.

Починаючи з 8 класу домінантність провідних видів діяльності на уроках мистецтва певною мірою переформатовується, художньо-практична діяльність набуває дещо іншого «забарвлення». Творче самовираження підлітків у музичній, образотворчій чи іншій мистецькій діяльності необхідно підтримувати і розвивати, втім доцільно спрямовувати відповідно до їхніх потреб та інтересів у співі чи малюванні (зокрема, у цифровому форматі), конструюванні, фільмуванні, театралізації тощо, в тому числі, у процесі виконання різноманітних мистецьких проєктів (індивідуальних, колективних).

Зазначаємо, що проєктну діяльність учнів потрібно ретельно планувати, поетапно відстежувати й оцінювати результати. Учителю доцільно допомагати учням організовувати свою роботу, вчасно коректувати її, консультувати в разі виникнення труднощів. Важливим видом діяльності стає аналіз-інтерпретація творів мистецтва, у процесі якого формується критичне мислення, навички здобуття, опрацювання та аналізу необхідної мистецької інформації, виявлення і обґрунтування власного ставлення до твору мистецтва чи мистецького явища тощо. Спрямування учнів на активну діяльність сприяє надання їм більшої самостійності і відповідальності, сприяє кращому осмисленню учнями мети та результатів своєї діяльності, усвідомлення, що вони є не об’єктом, а суб’єктом освітньої діяльності. Таким чином, відбувається переорієнтація учнів від пасивного навчання («вчитель мене навчить») до активного учіння («я прагну багато чого навчитися»). Адже тільки в активній мистецькій діяльності підлітки зрозуміють власну причетність до мистецького середовища, що оточує їх повсякденно, його впливу і можливостей використання у власному житті.

Зазначаємо, що на уроках предметів освітньої галузі «Мистецтво» не рекомендуємо будь-які письмові форми робіт (запис учнями будь-якої інформації зі слів учителя чи з дошки, контрольних, самостійних, домашніх робіт, написання рефератів тощо). Це спричиняє додаткове недоцільне навантаження учнів. Письмовий формат може використовуватися за потреби у старших класах, наприклад, для презентації результатів дослідно-пошукової (проєктної) діяльності, яка може бути задіяна не більше 1-2 рази на семестр.

У процесі підсумкового оцінювання звертаємо увагу на те, що перевірка має інтегрувати з одного боку досягнення учнів у різних видах діяльності, а з іншого - їх ставлення до предмету, активність та ініціативність. Тематична атестація проводиться один раз або двічі на семестр та виставляється в журналі в окрему колонку без дати. Деякі теми програми розраховані на вивчення впродовж семестру. Тому з метою узагальнення вивченого доцільно здійснювати проміжне оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти. При виставленні тематичної оцінки враховуються всі види навчальної діяльності учнів, що підлягали оцінюванню протягом вивчення теми. Семестрове оцінювання здійснюється на підставі тематичних оцінок. При цьому мають враховуватися динаміка особистих навчальних досягнень учня (учениці) з предмета упродовж семестру. Семестрова оцінка може підлягати коригуванню.

Оформлення сторінок журналу здійснюється відповідно до Інструкції з ведення класного журналу учнів 5-11 (12) класів загальноосвітніх навчальних закладів (наказ МОН від 03.06.2008 № 496). З-поміж домашніх завдань рекомендовані завдання на слухання та інтерпретацію музики в навколишньому середовищі, завдання творчого спрямування, спостереження та замальовки ескізного характеру з натури, з пам’яті тощо. У старших класах можуть бути завдання практично-творчого чи дослідницько-пошукового характеру (зокрема, виконання проєктів) з використанням матеріалів підручника.

Навчальна та методична література з предметів освітньої галузі «Мистецтво» зазначена у «Переліках навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України», що розміщені на офіційному вебсайті МОН. Під час підготовки вчителів до уроків рекомендовано використовувати періодичні фахові видання, зокрема науково-методичний журнал «Мистецтво та освіта».

У разі виникнення потреби в організації дистанційного навчання, звертаємо увагу, що у межах академічної автономії питання організації освітнього процесу, виконання освітньої програми, навчального плану є внутрішніми питаннями кожного закладу загальної середньої освіти, його педагогічної ради та завданням педагогічних працівників. Отже, під час дистанційного навчання, учителі мають вжити заходів щодо виконання календарно-тематичних планів із додержанням вимог державних стандартів освіти шляхом використання технологій дистанційного навчання та, за потреби, ущільнення відповідного матеріалу (на розсуд учителя) з організацією повторення окремих тем на початку очного навчання. На допомогу вчителям розроблено методичні рекомендації «Організація дистанційного навчання в школі», розміщені за посиланням https://nus.org.ua/news/yak-nalagodyty-dystantsijne-navchannya-posibnyk-dlya-shkil-vid-go-smart-osvita-ta-mon/

Методичні рекомендації щодо викладання предметів

освітньої галузі «Мистецтво» у 2021/2022 навчальному році

(початкова школа)

О.В.Венгринюк,

методист НМЦ виховної роботи

та позашкільної освіти ІППОЧО

Мистецтво – особлива форма відображення дійсності, естетичний художній феномен, який передає красу навколишнього та внутрішнього світу людини через осмислення фундаментальних категорій «краса», «гармонія», «ритм», «пропорційність», «довершеність» та ін.

Особливості опанування мистецтвом в школі пов’язані з його багатогранним впливом на свідомість і підсвідомість людини, її емоційно-чуттєву сферу, мислення й потреби, адже метою навчання мистецтва в школі є всебічний художньо-естетичний розвиток особистості дитини, освоєння нею культурних цінностей у процесі пізнання мистецтва; плекання пошани до вітчизняної та зарубіжної мистецької спадщини; формування ключових, мистецьких предметних та міжпредметних компетентностей, необхідних для художньо-творчого самовираження в особистому та суспільному житті.

Зміст мистецької освітньої галузі в початковій школі може реалізовуватися як через інтегрований курс «Мистецтво», так і через окремі предмети за видами мистецтва: образотворче мистецтво і музичне мистецтво. Вибір здійснюється з урахуванням фахової підготовки кадрового складу педагогічних працівників школи та погоджується педагогічною радою.

За умови обрання закладом загальної середньої освіти окремого викладання через окремі предмети, у робочому навчальному плані зазначаються окремі навчальні предмети: «Мистецтво: образотворче мистецтво», «Мистецтво: музичне мистецтво», – на які відводиться по 1 годині на тиждень.

Нормативним документом у закладах загальної середньої освіти є Типові освітні програми, які через очікувані результати навчання конкретизують, чого саме мають навчитися здобувачі освіти на певному циклі навчання.

Для досягнення визначених програмою результатів навчання вчитель самостійно може визначати тематику навчання, мистецький контент (художній матеріал), обсяг годин на вивчення окремої теми, поурочний розподіл опанування кожної теми, технології навчання.

Звертаємо увагу на те, що мистецькі твори для сприймання та виконання учнями мають відповідати критеріям їх високої художньої якості, цікавості для учнів і відповідності їх віку. Вищеозначене педагог відображає у календарно-тематичному плані на навчальний рік, відповідно до якого він (вона) здійснює навчання здобувачів освіти.

Необхідною умовою реалізації завдань мистецької освітньої галузі є дотримання інтегративного підходу у навчанні, який може розглядатися через узгодження програмового змісту в межах галузі між різними навчальними предметами (за умови автономного викладання «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво»), а також через узгодження предметів мистецької освітньої галузі із змістом інших освітніх галузей (наприклад, сприймання музичного твору, мультфільму тощо на заняттях з вивчення мови), за умови дидактичної доцільності і коректності використання того чи іншого матеріалу.

У 2021/2022 навчальному році здобувачі освіти 4-го класу будуть опановувати зміст мистецької освітньої галузі по одному з підручників, які пройшли конкурсне випробовування і рекомендовані до впровадження в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти:

1. «Мистецтво» підручник інтегрованого курсу для 3 класу закладів загальної середньої освіти (авт. Масол Л. М., Гайдамака О. В., Колотило О. М.) (видавництво «Генеза»);

2. «Мистецтво» підручник інтегрованого курсу для 3 класу закладів загальної середньої освіти (авт. Калініченко О. В., Аристова Л. С.) (видавництво «Видавничий дім «Освіта»);

3. «Мистецтво» підручник інтегрованого курсу для 3 класу закладів загальної середньої освіти (авт. Рубля Т. Є., Мед І. Л., Щеглова Т. Л.) (видавництво «Ранок»);

4. «Мистецтво» підручник інтегрованого курсу для 3 класу закладів загальної середньої освіти (авт. Лємешева Н. А.) (видавництво «Абетка»);

5. «Мистецтво» підручник інтегрованого курсу для 3 класу закладів загальної середньої освіти (авт. Кізілова Г. О., Шулько О. А.) (видавництво «Астон»);

6. «Мистецтво» підручник інтегрованого курсу для 3 класу закладів загальної середньої освіти (авт. Кондратова Л. Г.) (видавництво «Навчальна книга - Богдан»);

7. «Мистецтво» підручник інтегрованого курсу для 3 класу закладів загальної середньої освіти (авт. Лобова О. В.) (видавництво «Школяр»);

8. «Мистецтво» підручник інтегрованого курсу для 3 класу закладів загальної середньої освіти (авт. Стеценко І. Б., Остапенко Г. С.) (видавництво «Світич»).

Кожен з підручників, представляє авторську модель інтегрованої мистецької освіти (тематизм, твори для сприймання і творення, система завдань тощо) та відповідає типовим освітнім програмам.

Зазначимо, що підручник – це навчальне видання для учня, інструмент для оптимізації його (її) навчання. Педагогу він може слугувати орієнтиром для конструювання уроків у частині визначення тематизму, добору мистецького матеріалу та методичного інструментарію. Відповідно, педагогу необхідно залучати дітей до різних видів художньо-творчої діяльності для досягнення цілей і завдань кожного конкретного уроку, зокрема формування очікуваних результатів навчання, визначених типовою освітньою програмою.

Для реалізації педагогічних завдань вчитель може використовувати різний мистецький контент та методичний інструментарій, зокрема який не охоплено змістом підручника. Тому наголошуємо, що основним нормативним документом, який визначає зміст та вимоги освіти в закладі освіти є типова освітня програма, а підручник – один з педагогічних засобів (з-поміж багатьох інших), що допомагає розв’язувати освітні завдання, визначені програмою.

Види діяльності учнів на уроках мистецтва репрезентують дві взаємопов’язані складові сприймання (аналіз-інтерпретація) і творення мистецтва. Тільки за умови, коли учні будуть активно сприймати художні образи, творити їх самостійно (або у взаємодії з іншими), виявляти власну позицію, здійснювати творчий відбір художніх засобів – діяльність на уроках мистецтва буде ефективно впливати на розвиток емоційної сфери дитини (в тому числі емоційного інтелекту), формування художньо-образного, критичного, інших видів мислення, виховання художніх потреб, інтересів, смаків.

Другий цикл навчання у цьому контексті є важливим, адже діти вже мають певний мистецький досвід, здобутий на першому циклі навчання, у них активно розвиваються мислення, пам'ять, увага, уява. Тому важливим завданням педагога – підтримати і активно розвивати уміння та навички в галузі мистецтва.

З музичного мистецтва (художньо-творча діяльність) необхідно приділяти увагу формуванню вокальних навичок дітей (зокрема, співу в унісон). При цьому зазначимо, що використання електронного супроводу («мінус»-фонограм) доцільно лише на заключному етапі вивчення вокального твору. Важливим акцентом у діяльності педагога залишається розвиток ритмічного чуття, який здійснюється через створення ритмічного супроводу до власного співу, гру на елементарних музичних інструментах (в тому числі, в ансамблі), хореографічних рухах під музику. На уроках, учням необхідно давати можливість виявляти власну музичну творчість через імпровізації, створення ритмічних послідовностей, мелодій. Звертаємо увагу, що знайомство учнів з музичною (в тому числі нотною) грамотою має відбуватися природньо, у безпосередній музичній діяльності – співі, грі на елементарних музичних інструментах.

В образотворчій діяльності, учні на основі вже отриманого художнього досвіду, мають системно і послідовно опановувати секрети мови візуальних мистецтв, зокрема різні живописні і графічні техніки, способи ліплення, деякі техніки декоративно-ужиткового мистецтва, знайомитися з елементарними законами композиції, перспективи, основами кольорознавства, способами стилізації тощо. Для досягнення поставлених завдань педагогу необхідно не тільки запропонувати відтворити той чи інший зразок, а й сприяти розвитку творчості дитини: показати варіативність виконання завдання в межах поставленої навчальної цілі; запропонувати можливість додавання елементів (відмінних від запропонованого зразка) у власну композицію.

Набуття елементарних умінь з театрального та хореографічного мистецтва має відбуватися природньо у тісному зв’язку з іншими видами діяльності: рухи під музику, інсценізація творів мистецтва.

Водночас, в контексті інтегрованого навчання відбувається формування поліхудожніх умінь та якостей (здатність до порівняння мови різних видів мистецтва, відтворення різних явищ через музичні інтонації, малюнок, рух, жест, «оживлення» творів образотворчого мистецтва, візуалізація музики).

У процесі аналізу – інтерпретації творів мистецтва слід привчати уважно слухати і споглядати твори мистецтва, висловлювати власні враження, розширювати словниковий запас учнів для характеристики мистецьких творів, шукати зміст, розуміти, яким чином він розкривається (через характеристику художньої мови).

У процесі обговорення не слід вдаватися до суто мистецтвознавчого аналізу, а застосовувати різні методичні прийоми та методи для зацікавлення учнів, а також їх занурення у зміст твору. Системно і послідовно потрібно привчати дітей визначати, описувати емоційні стани, викликані почутим, побаченим, формувати культуру емоційного сприймання й реагування на твір мистецтва. Також важливо привчати дітей презентувати результати власної творчості, брати участь у шкільних мистецьких заходах (концертах, виставках, інсценізаціях тощо), а з часом виявляти ініціативу їх створення, спілкуватися з друзями та знайомими про мистецтво. Пізнання мистецтва відбувається, як через художньо-творчу діяльність, так і активне сприймання творів різних видів мистецтва та знайомства з особливостями їхньої художньо-образної мови.

Формування кожного з вищезазначених мистецьких умінь потребує особливого фахового педагогічного підходу. Зазначаємо, що якісну реалізацію завдань мистецької освітньої галузі можуть здійснювати вчителі зі спеціальною мистецько-педагогічною освітою (вчитель музичного мистецтва, вчитель образотворчого мистецтва). Тому під час розподілу педагогічного навантаження, за наявності відповідних фахівців, керівникам закладів загальної середньої освіти рекомендується забезпечення годинами з цієї освітньої галузі учителів музичного та образотворчого мистецтва.

Система оцінювання результатів навчання в мистецькій освітній галузі ґрунтується на позитивному ставленні до кожного учня (учениці). Оцінюється не рівень недоліків і прорахунків, а рівень прогресу особистісних досягнень, тому критерієм перевірки та оцінювання результатів мистецької освіти є динаміка особистісного розвитку учня (учениці). Безперечно, певну роль у мистецькій сфері відіграють спеціальні художні здібності (музичний слух, вокальні дані, відчуття ритму, кольору, пропорцій, симультанне образне сприймання тощо), які можуть впливати на освітні результати учнів. Втім для створення об’єктивності системи оцінювання, перевірка має інтегрувати такі показники:

· ставлення дитини до мистецької діяльності, її активність та ініціативність, особистісний зріст у порівнянні з її попередніми досягненнями (формувальне оцінювання);

· досягнення дитини у різних видах діяльності відповідно до показників успішності, визначених освітньою програмою (підсумкове оцінювання).

Навчальна та методична література з предметів художньо-естетичного циклу зазначена у Переліках навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, що розміщені на офіційному сайті МОН. Під час підготовки вчителів до уроків радимо використовувати періодичні фахові видання, зокрема науково-методичний журнал «Мистецтво та освіта».

Методичні рекомендації щодо особливостей психологічного та соціально-педагогічного супроводу освітнього процесу у 2021/2022 н.р.

Романовська Д.Д.,

завідувачка науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи, кандидатка психологічних наук

Мінтянська Р.І.,

методистка науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи

У системі освіти України відповідно до статті 76 Закону «Про освіту» діє психологічна служба, що забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку здобувачів освіти, мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, гендерних та інших індивідуальних особливостей, сприяє створенню умов для виконання освітніх і виховних завдань закладів освіти, соціального та інтелектуального розвитку здобувачів освіти, охорони психічного здоров’я, надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки всім учасникам освітнього процесу відповідно до цілей та завдань системи освіти. Основні трудові завдання та напрямки роботи, обов’язки та права практичних психологів і соціальних педагогів визначено у Положенні про психологічну службу у системи освіти України (наказ МОНУ від 22.05.2018 №509).

Заклад освіти не може функціонувати без практичного психолога та соціального педагога. Освітній процес має обов’язково бути збагачений психологічним та соціально-педагогічним супроводом. Згідно з вимогами Міністерства освіти і науки України в закладі освіти кожен учасник освітнього процесу має бути охоплений соціально-психологічною допомогою. Відсутність в закладі освіти фахівців психологічної служби – це недотримання нормативних вимог, законодавства України, що в подальшому може спровокувати негативні явища в учнівському та педагогічному колективах. Посади працівників психологічної служби визначені у штатних розписах закладів освіти відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 03.07. 2017 № 948 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства освіти і науки України і Міністерства освіти і науки молоді та спорту України».

Станом на 01.11.2020 обласний показник забезпечення працівниками психологічної служби закладів освіти усіх типів і форм власності становить 74,1%. Показник забезпечення посадами практичних психологів закладів освіти усіх типів області становить 73,8%: окремо закладів загальної середньої освіти – 87,3%, закладів дошкільної освіти – 52%, закладів позашкільної освіти – 40%, закладів професійної (професійно-технічної) освіти – 100%, закладів фахової передвищої освіти – 100%, закладів освіти обласного підпорядкування – 100%. Показник забезпечення посадами соціальних педагогів закладів освіти усіх типів, в яких вони передбачені, становить 74,7%.

Очевидною є потреба у необхідності покращення стратегії кадрової політики управлінь/відділів освіти територіальних громад щодо 100% укомплектування фахівцями закладів освіти, заповнення вакантних посад, де основний працівник перебуває у декретній відпустці.

Національна стратегія розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі вкотре актуалізувала необхідність забезпечення кожного закладу освіти практичним психологом і соціальним педагогом з відповідною фаховою освітою (схвалена Указом Президента України від 25.05.2020 №195/200 (URL: https://www.president.gov.ua/documents/1952020-33789). У цій стратегії визначені найважливіші проблеми, стратегічні цілі та основні завдання для системи освіти взагалі, але й виокремлено завдання психологічного супроводу щодо профілактики та протидії психологічному насильству та булінгу, збереження психічного здоров’я та благополуччя здобувачів освіти, запобігання суїцидальній поведінці, формування культури здорового та безпечного способу життя. Саме цей документ в черговий раз звертає увагу керівників закладів освіти на недопущення скорочення посад фахівців психологічної служби.

У 2020 році вперше було затверджено професійний стандарт «Практичний психолог закладу освіти» (наказ Мінекономіки від 24.11.2020 № 2425). Професійний стандарт розміщено в Реєстрі професійних стандартів за покликанням: https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&isSpecial=True&id=22469103-4e36-4d41-b1bf-288338b3c7fa&title=RestrProfesiinikhStandartiv.

Керівникам закладів освіти рекомендуємо ознайомити фахівців з професійним стандартом та оновити посадову інструкцію практичного психолога, відповідно до професійного стандарту до 01.09.2021. Фахівцям центрів професійного розвитку педагогічних працівників, які будуть надавати консультативну допомогу практичним психологам та сприяти їх професійному зростанню рекомендуємо орієнтуватися на визначені у межах кожної трудової функції компетентності, якими має володіти фахівець.

Відповідно до професійного стандарту практичний психолог має організувати та здійснювати професійну діяльність, психологічний супровід освітнього процесу. Основними трудовими функціями, які мають відображатися у плані роботи, журналі обліку роботи та іншій документації, мають стати:

· здійснення психологічної профілактики;

· здійснення психологічної просвіти щодо психологічного благополуччя та психічного здоров'я;

· здійснення психологічної діагностики;

· надання психологічної допомоги за запитом та/або відповідно до виявленої потреби в такій допомозі;

· здійснення власного професійного розвитку та самоосвіта;

· співпраця з педагогічними працівниками щодо організації ефективної освітньої діяльності та співучасть у створенні, підтримці та розвитку психологічно безпечного освітнього середовища в закладі освіти;

· здійснення організаційно-методичної діяльності під час виконання трудових функцій.

Пандемія COVID-19, нові умови організації та здійснення освітнього процесу, потреба адаптації до інноваційних форм онлайн-спілкування, онлайн-навчання стали неабияким випробуванням для всіх учасників освітнього процесу.

Підвищений рівень тривожності, емоційне виснаження, стрес, конфлікти у взаємовідносинах, порушення депресивного спектра та агресивності, самоушкоджувальна поведінка та суїцидальні спроби – одні з найпоширеніших проявів порушення психологічного благополуччя серед учасників освітнього процесу в умовах сьогодення, які потребують психологічного втручання. Проблеми із психічним здоров’ям у дітей можуть призвести до погіршення результатів навчання, фізичного здоров’я, нестійких соціальних зв’язків та майбутніх перспектив самореалізації, а також різного роду девіантних форм поведінки. Тому план роботи практичного психолога і соціального педагога закладу освіти на 2021-2022 н.р. має бути наповнений індивідуальними та груповими консультаціями, діагностичною роботою, просвітою та профілактикою, корекційно-розвитковими системними заходами, спрямованими на вирішення вищезазначених проблем.

З метою покращення ефективного психологічного супроводу всіх учасників освітнього процесу та з урахуванням наявності великої кількості ризиків в учнівському середовищі, фахівцям психологічної служби необхідно розподілити свій тижневий робочий час наступним чином (за умови перебування в зеленій та жовтій зоні епідеміологічної небезпеки): не менше 50% робочого часу (20 годин на тиждень з розрахунку 1 ставки) відводити для роботи з дітьми, підлітками, молоддю; 25% (10 годин на тиждень з розрахунку 1 ставка) – для практичної роботи з педагогами та батьками; не більше 25% часу (10 годин) на організаційно-методичну роботу.

Результати своєї діяльності фахівці психологічної служби відображають у журналі практичного психолога (соціального педагога), протоколах діяльності працівників психологічної служби системи освіти України (лист МОНУ від 24.07.2019 № 1/9-477 «Про типову документацію працівників психологічної служби у системі освіти України». URL : https://imzo.gov.ua/2019/07/25/lyst-mon-vid-24-07-2019-1-9-477-pro-typovu-dokumentatsiiu-pratsivnykiv-psykholohichnoi-sluzhby-u-systemi-osvity-ukrainy/). Також обов’язковим є річний план роботи, який затверджує директор закладу освіти, а погоджує керівник методичного об'єднання, або психолог ЦПРПП чи методист, який відповідає за психологічну службу відділів/управлінь освіти ОТГ. Погодження річних планів роботи має відбуватися у вигляді консультування до їх затвердження до 10.09.2021. Під час погодження практичний психолог (соціальний педагог) має отримати експертну і фахову підтримку, рекомендації, зауваження та пропозиції, після чого коригує свій план, в якому мають бути відображені усі напрямки роботи і трудові функції. За результатами діагностичної, консультативної роботи фахівці мають оформляти протоколи, в яких описувати зміст роботи, висновки та рекомендації.

Разом з тим, треба мати на увазі, що вищевказані форми документації в цьому році апробувалися в закладах освіти, і можливо вони будуть дещо змінені або оновлені перед початком навчального року, що буде зазначено в рекомендаціях МОНУ.

Важливо на початку навчального року скласти графік роботи, який затверджує директор, і який має бути розміщено на дверях (або біля) кабінету практичного психолога/соціального педагога. Відповідно до вимог МОНУ кабінети фахівців психологічної служби мають бути обов’язково окремими приміщеннями, не суміщатися з учительською, навчальними приміщеннями. Якщо адміністрація закладу не забезпечила окремим приміщенням для належного виконання своїх професійних обов’язків, фахівець має повідомити про це управління/відділ освіти ОТГ, щоб терміново виправити ситуацію.

Пропонуємо, працівникам психологічної служи області активніше брати участь у Всеукраїнському конкурсі авторських програм практичних психологів і соціальних педагогів «Нові технології у новій школі» (наказ Міністерства освіти і науки України від 31 травня 2018 року №555, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №744/32196). Номінацією цього року є «Просвітницькі програми». До жовтня 2021 року бажаючим взяти участь у конкурсі, потрібно підготувати належним чином методичну розробку. Зразком для узагальнення та оформлення матеріалів можуть слугувати програми переможців ІІ етапу минулого року Фугело Ю.В., Лазар Л.В., які розміщені на сайті ІППОЧО, у вкладці «Інноваційна педагогічна практика», розділ «Психологічна служба». Також, просимо переглянути роботи переможців ІІІ етапу, розміщені на сайті ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» МОНУ.

Відповідно до нормативних документів МОНУ, ІМЗО, УНМЦ ППСР НАПНУ, ДОН ЧОДА, запитів з боку батьків, педагогічних працівників, учнів до практичних психологів та соціальних педагогів закладів освіти, науково-методичний центр практичної психології та соціальної роботи ІППО ЧО визначив пріоритетними наступні напрямки психологічного та соціально-педагогічного супроводу освітнього процесу, які є обов’язковими складовими плану роботи працівників психологічної служби у 2021/2022 н. р.:

І. Організація діяльності психологічної служби системи освіти в період дистанційного навчання

Відповідно до розпорядчих документів Кабінету Міністрів (Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та ін.) уся країна тривалий час працювала в режимі карантину. У фахівців психологічної служби вже сформувався новий досвід дистанційної реалізації основних завдань психологічної служби в умовах екстремальної ситуації в країні.

Під час організації дистанційного психологічного та соціально-педагогічного супроводу освітнього процесу у помаранчевій та червоній зоні епідеміологічної небезпеки варто збільшити кількість годин індивідуальної роботи до 3-4-х; зменшуємо (до 1) або відмовляємося від групових форм. Корекційна робота за потребою, за необхідністю. Кількість здобувачів освіти у груповій роботі зменшується, відповідно до санітарних норм. Під час групових занять застосовуємо виключно індивідуальні або безконтактні вправи, завдання, технології. Впроваджуємо онлайн-діагностику, індивідуальні та групові онлайн консультації, онлайн просвітницькі та профілактичні заняття.

Якщо заклад освіти працює в режимі онлайн, то графік роботи практичного психолога, соціального педагога, тематика та план заходів мають бути представлені на сторінці фахівців («Кабінет практичного психолога», «кабінет соціального педагога») на сайті закладу освіти, і про це мають бути в повідомлені педагоги, батьки, здобувачі освіти за допомогою Інтернет-ресурсів, або у вайбер-групах. З метою оптимізації роботи рекомендується складати погодинний графік проведення індивідуальних (діагностичних, просвітницьких, профілактичних, консультаційних, за можливості і корекційних) онлайн-занять на декілька днів наперед (в позаурочний час) та інформувати завчасно учнів, батьків.

Цифрова та інформаційна компетентність стала необхідною складовою професійної компетентності практичних психологів, соціальних педагогів. З метою якісного виконання своїх професійних обов’язків, здійснення психологічного соціально-педагогічного супроводу освітнього процесу фахівці мають активно застосовувати Інтернет-ресурси та онлайн-технології.

До арсеналу онлайн-інструментів рекомендуємо додати наступні Інтернет-ресурси (платформи, сервіси, додатки): Viber, Google Forms, Zoome, Google Meet, Google Jamboard, Gmail, Google classroom, Skype, АІС «Я-психолог», Instagram, Telegram, тощо.

Відповідно до рекомендацій МОНУ від 27.07.2020 №22.1⁄10-1495 «Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти на 2020⁄2021н.р.», з метою підвищення психологічної культури суб’єктів освітнього процесу в закладах освіти та у сім’ї практичним психологам та соціальним педагогам на онлайн-методичному дайджесті у серпні 2020 р. було рекомендовано створити на електронних сайтах закладів освіти сторінку «Кабінет психолога/соціального педагога». В умовах сьогодення, в кожного фахівця психологічної служби має бути сторінка на сайті закладу освіти (за його відсутності – професійна сторінка в соціальній мережі, блог практичного психолога/соціального педагога). Покликання на власні професійні Інтернет-ресурси повинні обов'язково бути надіслані усім учасникам освітнього процесу.

Контент, яким наповнена фахова сторінка має включати в себе не лише поширені дописи, але й власні публікації, рекомендації, практичні вправи на актуальні теми, зорієнтовані на здобувачів освіти, їх батьків, а також педагогічних працівників закладу освіти.

Зокрема, завдяки наявним активним фаховим сторінкам практичних психологів та соціальних педагогів на сторінках сайтів закладів освіти, соціальних мережах чи персональни блогам, можливо:

· організовувати і проводити онлайн просвітницько-профілактичні заходи з розвитку психологічної компетентності учасників освітнього процесу, групові або індивідуальні консультації для батьків, педагогів (тематичні, або за запитом);

· проводити онлайн-опитування серед учнів за допомогою створених у Google-формах анкет, проводити профілактичні та розвиткові онлайн індивідуальні, або групові заняття (Zoome, DiTeach та інші);

· систематично викладати просвітницьку інформацію для батьків, зокрема «Психологічні поради батькам: як зберегти психічне здоров’я дітей в період карантину» (Романовська Д.Д.);

· здійснювати систематичну комунікацію з батьками та педагогічним колективом;

· рекомендувати доступні для самостійного застосування батьками методики щодо зниження рівня тривожності дітей (релаксаційні, дихальні, малюнкові), вправи з психогімнастики, кінезіології, рухливі, розвивальні ігри тощо;

· інформувати про літературу та художні фільми (мультфільми) для спільного перегляду батьків і підлітків (дітей), підготувати запитання для наступного обговорення прочитаного й побаченого;

· рекомендувати батькам, педагогам книги щодо підвищення рівня їх педагогічної компетенції, які можна читати на Інтернет ресурсах безкоштовно.

Рекомендується застосовувати онлайн-опитування, анкетування учасників освітнього процесу з різних питань за допомогою створення Google-форми. Індивідуальні або групові онлайн консультування, просвітницько-профілактичні онлайн-заняття (телефоном або за допомогою Skype-програми, на хмарній технології Zoome) проводяться з учасниками освітнього процесу (батьками, педагогами, здобувачами освіти) за запитом, за потребою, за результатами діагностичних досліджень та з метою збереження психічного здоров’я в кризовий період.

Групові просвітницько-профілактичні програми, рекомендовані МОНУ, проводяться працівником психологічної служби з дітьми, учнями онлайн в позаурочний час за окремим розкладом 1 раз в тиждень, про що повідомляється завчасно вчителю і батькам (надсилається покликання для приєднання разом з інформаційною цікавинкою, щоб викликати інтерес, бажання приєднатися).

Звертаємо увагу фахівців психологічної служби, що ведення робочої документації під час карантину є обов’язковою. Журнал практичного психолога/соціального педагога необхідно оформляти кожний робочий день з врахуванням навантаження фахівця психологічної служби. У журналі фіксуються виконані напрями діяльності та короткий зміст роботи. Саме робочий журнал фахівця є підтвердженням відпрацьованого ним педагогічного навантаження, а отже отриманої заробітної платні.

Щодо протоколів індивідуального та групового соціально-педагогічного вивчення соціального педагога, протоколів індивідуальної психологічної діагностики, – вони оформляються, якщо здійснюється онлайн-опитування, онлайн-анкетування; протоколи індивідуальної психологічної консультації (у разі проведення онлайн-консультації: ведуться у випадку подальшої індивідуальної роботи, у інших випадках – за потреби).

У разі відсутності робочої документації в умовах дистанційної роботи (робоча документація залишилась в закладі освіти) усі записи необхідно вести на іншому паперовому носії або в електронному вигляді задля їх перенесення у робочу документацію після закінчення карантину.

ІІ. Гармонізація психічного здоров'я, відновлення та розвиток життєстійкості, стресостійкості учасників освітнього процесу (соціально-психологічна допомога щодо подолання наслідків пандемії covid-19)

Якісний психологічний супровід освітнього процесу зможе забезпечити успішну гармонізацію міжособистісних стосунків педагогів з батьками, здобувачами освіти та адаптацію до вимог дистанційного навчання. Водночас, перед практичними психологами та соціальними педагогами постає необхідність розв’язання проблем емоційного виснаження та подолання постійного стресу у педагогічних працівників освітнього закладу, а також здобувачів освіти та їх батьків. У зв’язку із цим, великого значення набуває процес психоедукації учасників освітнього процесу щодо збереження власного психічного здоров’я та забезпечення соціально-психологічного благополуччя, оволодіння психотехнологіями для здійснення стабілізації власного емоційного стану в умовах офлайн та онлайн навчання. Також, важливим є психологічна допомога з відновлення та розвитку емоційної стійкості, життєстійкості в учнів, педагогів, батьків, які хворіли на корона вірус, які втратили близьких внаслідок пандемії.

Для ефективної роботи в напрямку гармонізації/відновлення психологічного здоров'я учасників освітнього процесу, пропонуємо проводити регулярні психоедукаційні заняття в умовах онлайн/офлайн за прогамою спецкурсу «Гармонізація психологічного здоров'я, розвиток життєстійкості/стресостійкості учасників освітнього процесу» об'ємом 14 годин.

Психоедукацію та психологічну допомогу постраждалим від covid-19 рекомендуємо надавати за допомогою технологій апробованих фахівцями НМЦ практичної психології та соціальної роботи ІППО ЧО у 2020-2021 н.р.

Рекомедуємо до використання наступні ефективні технології гармонізації психічного здоров'я та відновлення/розвитку життєстійкості, встановлення душевного балансу:

· технологія Basic-PH;

· вправи на релаксацію, візуалізацію;

· дихальні вправи: ритмічне дихання, квадратне дихання, «Зоряне дихання», холотропне дихання;

· технологія самонавіювання, складання афірмацій;

· вправи арт-терапії, мандалотерапія (генеруючі, точкові мандали);

· вправи «Минуле – теперішнє – майбутнє», «Найближче оточення», «Енергія», «Думки – почуття – поведінка»;

· техніки розвитку емоційної компетентності;

· реалібітаційні вправи «Троянда», «Відрізати, викинути»

· вправи для подолання стресових реакцій: «Екран», «Повітряна кулька», «Стисни кулак», «Чарівний магазин»;

· «Методика гармонізації Швайбера» - за допомогою якої за кілька хвилин можна привести організм в стан гармонії – зробити гармонійним дихання і ритм серця. Це гармонізація діяльності мозку і серця у формі релаксаційної вправи.

Перелічений та інший інструментарій для діагностики, корекції та психопрофілактики стресу, емоційного і професійного вигорання та подолання наслідків соціальної самоізоляції представлений у методичний посібнику «Гармонізація психічного здоров'я, розвиток життєстійкості, стресостійкості учасників освітнього процесу» (автори-укладачі: Романовська Д.Д., Швачій Р.А.), який схвалено Вченою радою Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПН України (протокол № 9 від 26.11.2020 р.).

ІІІ. Алгоритмізація діяльності працівників психологічної служби закладів освіти (продовжуємо підвищувати ефективність виконання трудових завдань, трудових функцій))

Алгоритм (лат. транслітерація імені математика IX ст. Мухамеда бен Муси-аль-Хорезм) – точно визначена і строго детермінована система послідовних правил дії (програма), призначена для ефективного розв’язання певного класу задач. Визначальними ознаками алгоритму є:

· детермінованість – строга однозначність, точність і визначеність алгоритмічного припису;

· дискретність – розчленованість алгоритмічного процесу на окремі елементарні акти, можливість виконання яких не підлягає сумніву;

· ефективність (результативність) – спрямованість на отримання певного результату через скінченне число кроків, кожний з яких фіксує цілком визначений результат;

· масовість – є ефективним методом розв’язання не однієї конкретної задачі, а цілого класу однотипних задач.

Алгоритмізація діяльності працівників психологічної служби закладів освіти, сприяє полегшенню процесу надання соціально-психологічної допомоги учасникам освітнього процесу, зменшує ймовірність похибок чи помилок у діяльності, робить психологічний та соціально-педагогічний супровід якісним.

Фахівці НМЦ ППСР рекомендують виконувати важливі професійні завдання психологам, соціальним педагогам, попередньо підготувавши алгоритм, з метою оптимізації трудової діяльності та проектування очікуваних результатів в освітньому середовищі, за запропонованою структурою. Алгоритм вирішення проблеми, надання соціально-психологічної допомоги розробляється перед виконанням кожного заходу, як вчителем розробляє кожен свій урок. Алгоритм може бути для окремого заходу, може бути розроблений для виконання окремого завдання, для розв’язання окремої проблеми дитини, сім’ї, педагога, класу на день, тиждень, місяць, семестр, цілий навчальний рік. Апробовані алгоритми, які підтвердили свою ефективність (сприяли вирішенню соціальної чи психологічної проблеми) можна використовувати повторно для іншої дитини, сім’ї, педагога класу з аналогічною проблемою з незначним коригуванням. У своїй професійній діяльності можна використовувати алгоритми запобігання і протидії ситуацій домашнього насильства, булінгу, суїцидальної поведінки, розроблені під час проходження підвищення кваліфікації при ІППО ЧО за модулем 1.

Для розробки власних алгоритмів пропонуємо наступну структуру.

Структура алгоритму професійної діяльності фахівця психологічної служби

№	Структурні елементи	Зміст
1.	Назва алгоритму	Відображає проблему (проблеми), на вирішення яких буде спрямовано професійна діяльність фахівця та очікувані результати.
2.	Проблема	Короткий опис проблеми, що потребує вирішення. Як правило наводяться статистичні дані або дані опитувань і обстежень. Обґрунтовується вибір трудового завдання.
3.	Мета	Формулювання кінцевих результатів діяльності.
4.	Завдання	Кроки або логічні напрями завдяки яким буде досягнуто мети.
5.	Цільові групи	Коротка характеристика груп людей, на які буде спрямовано професійну активність.
6.	Методи, методики	Перелік методів, методик і прийомів, які будуть застосовані психологом, соціальним педагогом у процесі вирішення проблеми.
7.	Терміни виконання	Початок і кінець роботи для вирішення проблеми (1 день, тиждень, місяць тощо).
8.	Критерії ефективності	Короткий опис кінцевого результату (продукту), який буде досягнуто психологом, соціальним педагогом. Перелік вимірюваних показників за якими можна оцінити наскільки успішно здійснено заплановану роботу.
10.	План реалізації	Детальний (покроковий) опис дій, застосування методів, методик і прийомів, узгоджених між собою у часі.
11.	Ресурси (співпраця)	Короткий опис ресурсів (кадрових, матеріальних, фінансових, інформаційних) необхідних для вирішення проблеми.
12.	Можливі ризики і перешкоди	Короткий опис перешкод і ризиків, що можуть виникнути в ході реалізації плану професійних дій.

Крім того, рекомендуємо використовувати у роботі методичні посібники УНМЦППСР НАПНУ: «Алгоритми діяльності працівників психологічної служби. Том 1» в якому вміщено алгоритм «Психологічний супровід адаптації учнів 10 класу до освітнього процесу» розроблений Романовською Д.Д., Вашкебою Ю.М. (URL: https://drive.google.com/file/d/1ekCuF_cAdr_nXk_Rts5rrMmTGvVeFpoK/view?usp=sharing); «Алгоритми діяльності працівників психологічної служби. Том 2», який складається із розробок фахівців психологічної служби Чернівецької області: Боднар Л.І., Вашкеба Ю.М., Дєдов О.А., Заслонкіна О.П., Паламарчук А.Г., Романовська Д.Д., Твардовська О.І., Торопій Г.С. (URL: https://lib.iitta.gov.ua/723133/1/Algoritm_T_2_new.pdf), видані за загальною редакцією доктора психологічних наук, професора. Панка В.Г (схвалені до використання Вченою радою Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи (протокол №7 від 24.10.2019 р.)).

ІV. Профілактика Інтернет та гаджет-залежності у здобувачів освіти

Інтернет-залежність це форма деструктивної поведінки, що виражається у прагненні втекти від реальності і штучно змінити свій психічний стан шляхом фіксації уваги на Інтернет-ресурсах. Терміни «Інтернет-адикція» (Internet Addiction Disoder (IAD), «комп’ютерна адикція» є синонімічними та позначають один феномен. Існують різні авторські визначення поняття «Інтернет-залежність», але загалом вона включає:

1) залежність від комп’ютера;

2) залежність від Інтернету;

3) залежність від «комп’ютерного» спілкування.

Інколи використовується поняття «віртуальна адикція» як загальний термін для позначення залежності від мережі Інтернет, комп’ютерних ігор, гаджетів. Вчені пропонують для охарактеризування Інтернет-залежності такі симптоматичні чинники, які фахівцям психологічної служби варто виявляти:

· активне та часто агресивне небажання відволіктися від роботи в Інтернеті навіть на короткий час;

· відчуття розпачу та роздратування при зовнішньому відволіканні від Інтернету;

· нездатність спланувати час закінчення роботи в мережі;

· ігнорування домашніх справ, навчання, обов’язків, важливих особистих та ділових зустрічей на період роботи в Інтернеті;

· нехтування власним здоров’ям, скорочення часу сну через робота в Інтернеті;

· нехтування особистою гігієною та готовність задовольнятисявипадковою, одноманітною та неякісною їжею;

· відчуття емоційного підйому під час роботи в Інтернеті;

· постійне очікування наступного виходу в Інтернет;

· скарги оточуючих, що людина забагато часу приділяє мережі

Детальна інформація з даної теми за покликанням: http://www.soippo.edu.ua/images/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8_%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97/2020/%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2%20%D0%A4%D0%9E%D0%A0%D0%A3%D0%9C.pdf.

З метою визначення Інтернет-залежності здобувачів освіти, яким потрібна психологічна допомога, рекомендуємо використовувати наступні методики: тест для діагностики інтернет-залежності Кімбурлі Янг; скринінгову діагностичну методику Юр'євої Л. та Больбот Т.; опитувальник кіберкомунікативної залежності Тончівої А.В.; шкала інтернет-залежності Ажичкина.

Просвітницька робота фахівців психологічної служби з даного напрямку має включати:

· інформування учнів, їх батьків, вчителів щодо феномену Інтернет-залежності, гаджет-залежності та основних правил поведінки в мережі;

· спеціально організовані практичні заходи та тренінги з метою формування медіа-інформаційної грамотності у здобувачів освіти, критичного мислення, актуалізації в системі цінностей підлітків загальнолюдських цінностей, розвиток комунікативних навичок.

Посібники, матеріали та онлайн-ресурси щодо безпеки дітей в Інтернет-просторі, рекомендовані до використання МОНУ доступні за покликанням: https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-interneti

V. Психолого-педагогічний супровід в інклюзивній школі

На сьогодні в Україні активно впроваджується інклюзивна освіта. Державна політика у галузі освіти спрямована не лише на отримання здобувачами освіти з особливими потребами знань, умінь, навичок, а на формування ключових компетентностей, які сприятимуть вмінню через спілкування знаходити порозуміння з іншими людьми, облаштовувати власне життя й бути корисним сім’ї, громаді, суспільству.

У наказі Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №609 «Про затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти», вказано функції практичного психолога, соціального педагога в інклюзивному закладі освіти (URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0609729-18#Text).

Наразі існує об’єктивна потреба у професійному зростанні фахівців психологічної служби з питань організації психологічного забезпечення освітнього процесу в ЗЗСО з інклюзивною формою навчання. У зв’язку з цим, в процесі розвитку професійної компетентності практичних психологів і соціальних педагогів закладів психологам ЦПРПП чи методистам, які відповідають за психологічну службу відділів/управлінь освіти ОТГ, варто звернути увагу на наступні методичні запити та перспективи щодо:

1. Розвитку вміння будувати конструктивні, довірливі стосунки з батьками дітей з ООП з метою усунення страху, недовіри, небажання взаємодіяти та соціально-психологічної підтримки сімей;

2. Забезпечення безпечного інклюзивного простору та успішної соціалізації та адаптації дітей в класних колективах;

3. Формування комплексу вмінь із застосування професійного інструментарію для здійснення корекційної роботи з дітьми

4. Сприяти усвідомленню керівниками закладів освіти ролі психологічної служби в інклюзивній школі, формуванню психологічної готовності педагогів до роботи з дітьми та їх сім’ями в інклюзивних класах.

Алгоритм діяльності практичного психолога і соціального педагога, з психологічного та соціально-педагогічного супроводу визначений листами Міністерства освіти і науки України:

· Лист МОНУ від 02.01.2013 №1/9-1 «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання»;

· Лист МОНУ від 26.07.2012 № 1/9-529 «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання».

Важлива співпраця психологічної служби закладу освіти із фахівцями інклюзивно-ресурсних центрів, основними завданням яких є консультативна допомога всім учасникам освітнього процесу з питань специфічних особливостей розвитку дітей з різними видами порушень, надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами, надання необхідної науково-методичної літератури та комплексна оцінка розвитку дітей.

Порядок додаткових психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових занять (послуги), які проводять (надають) фахівці (із числа працівників закладу освіти та у разі потреби – додатково залучені фахівці), з якими заклад освіти або відповідний орган управління освітою укладають цивільно-правові договори визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року № 88 «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами» розміщеною за покликанням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/88-2017-%D0%BF.

Одним з основних завдань психологічного забезпечення освітнього середовища в ЗЗСО з інклюзивною формою навчання є створення комфортного та безпечного освітнього середовища. Варто більше робочого часу приділити діяльності щодо створення позитивного клімату та забезпечення соціального і психологічного благополуччя дітей, адже за результатами анкетування фахівців психологічної служби у 2020 році доброзичлива, позитивна міжособистісна взаємодія між учасниками освітнього процесу досягнута у 75% інклюзивних класах. У 25% класних колективів спостерігаються непорозуміння, іноді недоброзичливість та конфлікти, можливо і булінг, які фахівцям психологічної служби необхідно подолати через роботу з педагогами, батьками і учнями класу.

Рекомендуємо фахівцям, які працюють в закладах освіти з інклюзивною формою навчання, або в яких є діти з ООП організувати системну роботу з батьками. Саме робота з батьками має бути пріоритетною в системі психологічного, особливо соціально-педагогічного супроводу. Бесіди, консультування, підтримка батьків, налагодження довірливої комунікації з метою подолання труднощів та бар’єрів недовіри до школи, педагогів; страху та осуду з боку інших дорослих; несприйняття порушень у розвитку власної дитини.

Професійний інструментарій для роботи із учнями, батьками подано у методичному посібнику «Технології психологічного забезпечення освітнього процесу в інклюзивній школі», в якому представили свої напрацювання, комплекси корекційно-розвиткових вправ 15 практичних психологів та 6 методистів з психологічної служби (Абрамович Т.К., Білоус Н.С., Боднар Л.І., Бражник Н.О., Бузинська Ю.І., Вашкеба Ю.М., Вовчук М.Ф., Дєдов О.А., Дмитрюк О.С., Єленчук Н.І., Колесник А.І., Кушнірюк С.В., Мінтянська Р.І., Музика Т.М., Романовська Д.Д., Тільняк В.І., Торопій Г.С., Федорюк Н.А., Чаглій І.Д., Чередюк О.В., Якубенко В.В.), а упорядкували і відредагували фахівці НМЦППСР – Романовська Д.Д., Мінтянська Р.І. Посібник схвалено Комісією з психології та педагогіки Науково-методичної ради МОН України, протокол № 10 від 10.07.2019, лист ІМЗО МОНУ № 22.1/12-Г-765. Звертаємо увагу, що запропоновані у посібнику технології ігрової психотерапії та психокорекції будуть ефективними не тільки в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами, але й з іншими здобувачами освіти, що мають проблеми емоційно-вольової саморегуляції та поведінки. Посібник можна завантажити за посиланням URL: https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna-robota/informatsijna-baza-psyholohiv-ta-sotsialnyh-pedahohi/.

Перелік корекційно-розвиткових програм, типових освітніх програм, методичних рекомендацій для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, які рекомендовані до використання Інститутом модернізації змісту освіти України, розміщений за покликанням: https://imzo.gov.ua/osvita/zagalno-serednya-osvita/korektsiyni-programi/.

Фахівцям психологічної служби рекомендуємо до використання психотехнології, запропоновані у методичному посібнику «Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивній школі» (автор: Чередюк О.В.), який було схвалено Науково-методичною радою ІППОЧО (протокол №1 від 23.04.2020). Розміщений на сайті ІППОЧО у вкладці «Інноваційна педагогічна практика», URL: http://ippobuk.cv.ua/?page_id=1764. Також рекомендуємо розроблений Федоряк І.І. дидактичний посібник-гру «Різнокольорове поле геометричних фігур», спрямований на розкриття індивідуальних особливостей пізнавального, інтелектуального, мотиваційного та сенсорно-моторного розвитку дитини з особливими освітніми потребами у дошкільному віці (схвалений Вченою радою ІППОЧО, протокол №1 від 23.04.2020) та розміщений на сайті ІППОЧО у вкладці «Інноваційна педагогічна практика», URL: http://ippobuk.cv.ua/?page_id=1764.

Пропонуємо Вам перелік корекційно-розвивальних програм для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, схвалених до використання в закладах освіти обласною Експертною комісією науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи ІППОЧО. Програми розміщені у Методичному кейсі професійного інструментарію фахівця психологічної служби на сайті ІППОЧО у вкладці «Інноваційна педагогічна практика» (URL: http://ippobuk.cv.ua/?page_id=1764), у папках, відповідно до року схвалення:

- Програма розвитку емоційної сфери дітей середнього дошкільного віку з обмеженими можливостями (ДЦП зі збереженим інтелектом) «Калейдоскоп емоцій» (укладач: Білоус Н. С.). Протокол №28 від 02.03.2016 р.

- Корекційно-розвивальна програма з розвитку особистісної сфери та попередження психоемоційних порушень дітей 6-10 років з особливими потребами, які перебувають на індивідуальній формі навчання (автор-укладач: Хаю О.В.). Протокол №28 від 02.03.2016 р.

- Тренінг-курс із статевого виховання для підлітків з особливими потребами «Абетка дорослого життя» (укладач: Кантимір Т.В.). Протокол №28 від 02.03.2016 р.

- Індивідуальна програма корекційно-відновлювальної роботи з учнями підліткового віку з проблемами в розвитку пізнавальної сфери та поведінці: індивідуальна та інклюзивна форми навчання (укладач: Гончарова-Чагор А.О.). Протокол №30 від 01.03.2017 р.

- Програма індивідуальних корекційно-розвиткових занять з розвитку психічних процесів для дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання (упорядник: Кушнірюк С.В.). Програма розрахована на роботу з учнями 1- 4 класів. Протокол №34 від 06.03.2019 р.

- Відеокомплекс з формування толерантного середовища в інклюзивних класах (укладач: Дєдов О.А.). Протокол №34 від 06.03.2019 р.

- Програму корекційно-розвиткових занять для дітей із порушеннями когнітивного розвитку та ЗПР (для дітей середнього та старшого дошкільного віку) (автор-укладач: Ромашкіна С.О.). Протокол №35 від 06.11.2019 р.

- Програма корекційно-розвиткових занять для роботи з дітьми з затримкою психічного розвитку 6–10 років, які навчаються в інклюзивному класі (автор-укладач: Ріпка Н.К.). Протокол №36 від 26.02.2020 р.

- Програма індивідуальних корекційно-розвиткових занять для особливих дітей з ЗПР та порушеннями когнітивної сфери «Граємось весело» (автор-укладач: Федоряк І.І.). Програма розрахована на роботу з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку. Протокол №36 від 26.02.2020 р.

- Програма корекційно-розвиткових занять «Займаючись - розвиваюсь» для дітей із затримкою психічного розвитку, із загальним недорозвитком мовлення, із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності середнього та старшого дошкільного віку (автор-укладач: Фугело Ю.В). Протокол №36 від 26.02.2020 р.

- Корекційно-розвивальна програма соціально-психологічного супроводу адаптації учнів, які навчаються в інклюзивному класі «Мій дружній інклюзивний клас» (автор-укладач: Пікалюк В.Я.). Програма розрахована на роботу з учнями 5-8-х класів. Протокол №36 від 26.02.2020 р.

Також рекомендуємо фаховий інструментарій, схвалений обласною Експертною комісією ІППОЧО (протокол №38 від 24.02.2021), який розміщено у вищевказаній вкладці:

- Програма корекційно-розвивальних занять для дітей з порушеннями емоційно-вольової сфери та дітей з РАС (автори-упорядники: Майковська О.Є., Мануляк А.П.);

- Програма корекційно-розвиткових занять «Перезавантаження» для учнів 7–9 класів (автор-упорядник: Кіріяк І.І.);

- Психологічний інструментарій «Тренування мозку» для корекційно-розвиткової роботи з підлітками, що перебувають на інклюзивній формі навчання (автор-упорядник: Савик І.В.).

VI. Запобігання та протидія ситуацій домашнього насильства

Незважаючи на масштабність і складність проблеми щодо протидії насильства, система освіти має великі можливості для профілактики цього негативного явища. Її професійний та організаційний ресурс, сфера соціального впливу, зокрема якісно організований психолого-педагогічний супровід дозволяють здійснювати комплексний і системний вплив на всіх учасників освітнього процесу з метою інформування про небезпечне явище, його наслідки для дитини та формування моделі поведінки, заснованої на взаємній повазі та недопущенні насильства в міжособистісних стосунках, спільній діяльності в першу чергу в сім’ях здобувачів освіти.

З метою виконання законодавчих вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229, Міністерство освіти і науки України розробило для використання у профілактичній освітній діяльності методичні рекомендації щодо формування у дітей та молоді нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, усвідомлення насильства як порушення прав людини, адресовані усім фахівцям, які працюють з дітьми та молоддю (лист МОН від 18.05.2018 № 1/11-5480).

Основними завдання професійної діяльності фахівців, відповідно до вищевказаного закону є – виявлення у поведінці, емоційних станах, мовних повідомленнях, за результатами діагностики (спостереження, арт-методики (серед яких «Малюнок сім’ї», «Малюнковий тест Сільвера», МАК, набір психомалюнків «Помагайко» тощо), анкетування, бесіди з батьками, відвідування дітей вдома) дітей, що живуть в сім’ях де є проблеми у міжособистісних стосунках, ситуації домашнього насильства (фізичного, психологічного, економічного, сексуального). Про виявлені випадки вчинення в сім’ї, або загрозу вчинення усіх форм насильства, образ, недбалого й жорстокого поводження з дітьми НЕГАЙНО ПОВІДОМИТИ службу у справах дітей, органи опіки і піклування, уповноважені підрозділи органів Національної поліції. Методичні рекомендації щодо взаємодії педагогічних працівників у навчальних закладах з іншими органами і службами щодо захисту прав дітей зазначено у листі МОНУ від 28.10.14 №1/9-557. Про це має знати кожен педагогічний працівник. Тому, практичним психологам і соціальним педагогам необхідно активізувати інформаційно-просвітницьку, профілактичну роботу, у тому числі з педагогами, батьками, серед дітей та молоді, спрямовану на формування в особистості стандартів позитивної поведінки, здорового способу життя тощо.

Задля забезпечення комплексного інтегрованого підходу до протидії домашнього насильства та сприяння реалізації прав осіб, постраждалих від домашнього насильства рекомендуємо використовувати «Методичні рекомендації щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами» (лист МОНУ від 02.10.2018 № 1047).

З метою раннього виявлення вразливих до ситуацій насильства сімей, мінімізації негативних наслідків на розвиток дитини, подолання складних життєвих обставин та попередження ризиків потрапляння у складні життєві обставини в листі МОН від 30.10.2018р. № 1/9-656 подано орієнтовний перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей.

Окрім цього, відповідно до наказу ДОН ЧОДА від 03.02.2020 №51 «Про затвердження плану заходів щодо реалізації положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у закладах освіти Чернівецької області на 2020-2022 роки», фахівці психологічної служби закладів освіти зобов'язані проводити щорічний моніторинг (анонімне анкетування здобувачів освіти) з виявлення ситуацій домашнього насильства. Розроблена фахівцями НМЦ практичної психології та соціальної роботи ІППОЧО анкета для використання в моніторингу розміщено сайті ІППОЧО у вкладці «Інноваційна педагогічна практика», розділ «Психологічна служба».

Орієнтовний перелік програм, для використання в роботі працівниками психологічної служби закладу освіти, розміщено на офіційному сайті Інституту модернізації змісту освіти МОНУ у спеціальній рубриці «Перелік навчальних і виховних програм з питань запобігання та протидії домашньому насильству» (URL: https://imzo.gov.ua/osvita/pozashkilna-osvita-ta-vihovna-robota/korysni-posylannya/).

У період тривалого карантину посилюється роль соціальних педагогів закладів освіти, до фахових обов’язків яких належить забезпечення соціально-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу, які опинилися у складних життєвих обставинах, перебувають у кризових ситуаціях (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо); захист конституційних прав і статусу, законних інтересів здобувачів освіти. Особливу увагу соціальним педагогам закладів та/або установ освіти, необхідно звернути на питаннях захисту прав здобувачів освіти від будь-яких видів і форм насильства, оскільки в період карантину, коли вся родина постійно перебуває вдома, кількість випадків насильства, за даними Національної гарячої лінії, збільшилася в 3 рази, особливо це стосується дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Алгоритми реагування педагогічних працівників та перенаправлення дітей, постраждалих від насильства під час освітнього процесу в умовах дистанційного навчання (згідно наказу МОН України №1047 від 02.10.2018), можна заватажити за посиланням URL: https://drive.google.com/file/d/1mtczIrYt6ksEI-cszzjQsI_zGar_4u7S/view.

Нагадуємо, що Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації «ЛаСтрада – Україна» працює у звичайному режимі – безкоштовно, анонімно, конфіденційно. Звернутися за допомогою (або перенаправити до фахівців) можна за номерами: 0-800-500-335 (зі стаціонарних) або 116-123 (з мобільних телефонів).

VII. Протидія та запобігання булінгу (цькування)

Проблема насильницької та жорстокої поведінки дітей у міжособистісних стосунках, а також прояви цькування здобувачів освіти педагогічними працівниками залишається актуальною для закладів освіти, навіть в умовах дистанційного навчання. Ситуації булінгу призводить до низки педагогічних (шкільна дезадаптація, академічна неуспішність), психологічних (психологічні розлади, закріплення в свідомості негативних уявлень про себе, зниження самооцінки, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація), медичних (травматизація) наслідків. Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.

Вперше визнано юридично поняття булінгу в українському законодавстві та передбачено відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу відповідно до Закон України №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який прийнято Верховною Радою України 18 грудня 2018 року.

Законом визначено, що булінг (цькування) – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Також внесені зміни до Закону України «Про освіту». Зокрема, вводиться визначення терміну «булінг» як «моральне або фізичне насильство, агресія у будь-якій формі або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення».

У наказі МОНУ від 28.12.2019 №1646 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції 03 лютого 2020 р. за №111/34394) «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0111-20/) зазначено детально всі етапи організації в закладі освіти заходів із запобігання та протидії булінгу.

Щодо організації діяльності з профілактики жорстокого поводження в учнівських колективах варто використати методичні рекомендації, розроблені Романовською Д.Д. (лист ДОН від 01.02.2018 №01-31/268 «Про проведення в закладах освіти просвітницько-профілактичних заходів з формування безпечного освітнього простору та запобігання булінгу, мобінгу в Новій українській школі»).

У листі МОН від 27.06.2019 № 1/9-414 «Деякі питання щодо створення у 2019/2020 н. р. безпечного освітнього середовища, формування в дітей та учнівської молоді ціннісних життєвих навичок» (URL: https://drive.google.com/file/d/1Ap6C0f7v3EkdWcCAnjhe38h5TUh6p-dc/view?usp=sharing) зазначається, що конфлікти між різними учасниками та учасницями освітнього процесу, проблеми цькуваня (булінгу) і насильства в шкільному середовищі найчастіше стають перепоною для формування у школярів таких цінностей як толерантність, повага, підтримка, порядність, гармонійне спілкування та співіснування у суспільстві.

У методичному посібнику ГО «Ла Страда-Україна» «Протидія булінгу в закладі освіти: системний підхід» (схваленому Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, протокол №4 від 30.09.2019) подано рекомендації щодо організації системної роботи з протидії насильства та булінгу в закладі освіти. Запропоновано технологію діагностики наявності булінгу в освітньому середовищі та алгоритм дій у разі його виявлення. Представлено практичний інструментарій для фахівців психологічної служби закладу освіти щодо створення безпечного освітнього середовища (URL: https://drive.google.com/drive/folders/1THnYFR08YOYed7UdJA4y_nQwuodSztzu).

У листі Міністерства освіти і науки України від 20.03.2020 року № 6/480-20 представлено план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти», які рекомендуємо включити в план роботи.

Алгоритм роботи фахівців психологічної служби, які зіштовхнулися з булінгом в дитячому середовищі представлено у «Методичних рекомендаціях щодо організації психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу освітнього процесу в 2019/2020 н.р. та викладання психологічно зорієнтованих курсів у варіативній складовій навчальних планів ЗЗСО», розроблених фахівцями НМЦ ППСР ІППО ЧО та надрукованих в газеті «Освіта Буковини» у липні 2019 року.

Наголошуємо, що якщо у закладі освіти було виявлено булінг, або інші конфліктні ситуації, що можуть розглядатися як підозра на булінг, необхідно організувати систематичну консультаційно-корекційну роботи з усіма учасниками ситуації (кривдником, постраждалим, спостерігачами).

Рольова структура булінгу Д. Ольвеуса

Організація систематичної психолого-педагогічної роботи має бути спрямованою на виявлення причин та корекцію: агресивної поведінки у булл ера; віктимної, невпевнененої поведінки у постраждалого; подолання наслідків провини у спостерігачів та формування установок на активні дії щодо припинення ситуації насильства та важливості повідомлення дорослих про небезпечну ситуацію. Також важливо формувати навички емоційної саморегуляції та контролю власного негативного емоційного стану, вміння протистояти зовнішнім негативним впливам та розвивати комунікативну компетентність, навички конструктивних взаємовідносин, толерантного ставлення в освітньому просторі.

Також, рекомендуємо до використання наступні просвітницько-профілактичні програми та матеріали з теми:

1. Методичні рекомендації «Небезпечні квести для дітей: профілактика залучення» (схвалено до використання Науково-методичною радою з питань освіти МОНУ. Протокол №3 від 16.06.2017).

2. Інструментарій, схвалений до використання обласною Експертною комісією:

- Програму тренінгових занять «СТОП- Булінг» (автор-упорядник: Кацалап В.В., протокол №30 від 01 березня 2017);

- Програму «Протидія проявів булінгу серед здобувачів освіти» (автор-упорядник: Тимко Л.І., протокол №34 від 06 березня 2019);

- Профілактичну програму «Попередження булінгу в учнівському середовищі» (автор-упорядник: Сербин В.Ю., протокол №34 від 06 березня 2019);

- Просвітницько-профілактичну програму «Вчимося розуміти і поважати інших» (автори-упорядники: Бечка О.В., Максимюк І.М., протокол №34 від 06 березня 2019);

- Програму тренінгових занять з розвитку толерантності у здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти «Чую. Розумію. Поважаю» (автор-упорядник: Солдатова К.В., протокол №38 від 24 лютого 2021);

- Відеокомплекс мультфільмів з профілактики булінгу («Жив собі чорний кіт», «Вірте у любов, вірте у Різдво», «Курка, яка несла всяку всячину»; URL: https://www.empatia.pro/5-multfilmiv-yaki-dopomozhut-zapobigty-bulingu-sered-ditej/) для роботи з учнями 1-4 класів (упорядник: Підлубна Л.В., протокол №38 від 24 лютого 2021).

VIII. Запобігання формуванню суїцидальної поведінки у підлітків, молоді

На сьогоднішній день, до основних мотивів підліткових самогубств належать:

- «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;

- «крик про допомогу» – людина скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних людей, на ситуації, розвиток сімейних стосінків (батьків, однолітків тощо);

- «синдром Вертера» – наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера (за романом Й.В. Гете «Страждання молодого Вертера»). Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство, або після вже скоєного самогубства, спроби про яке говорять усі.

- загальний стрес через пандемію COVID-19 та соціально-психологічні проблеми, які з нею пов'язані, також може стати однією з причин схильності до суїцидальної поведінки.

Система профілактичної робота суїцидальних тенденцій серед дітей та молоді має включати наступне:

1. Психологічна просвіта з метою формування психологічної компетентності педагогів, батьків, учнів двічі на рік ( у вересні та січні).

· Просвітницькі заходи, виступи перед педагогами, батьками. Мета – ознайомити з поведінковими, емоційними, словесними ознаками, які є індикаторами суїцидальної поведінки у підлітка; навчити впізнавати їх і правильно реагувати, а за потреби підтримати:

· Проведення у школах психолого-педагогічних семінарів, консиліумів, майстер-класів на теми: «Емоційні розлади у дітей та підлітків», «Фактори, що впливають на суїцидальну поведінку підлітка», «Як підняти соціальний статус учня в групі», «Цінність особистості», «Як допомогти дитині при загрозі суїциду?», «Конфлікти між учителями і підлітками», «Вибір адекватних методів педагогічної дії».

· Створення у школі інформаційного куточка з методичною літературою, інформацією про телефон довіри, даними про адреси і режими роботи спеціалізованих лікарень, психологічних центрів допомоги, інших фахівців здобувачам освіти, які переживають сильні емоційні переживання. Батькам, дітям необхідно говорити про те, що в житті кожного з нас трапляються проблеми, біди, неприємні ситуації, які викликають сильні негативні емоції (тривогу, страх, злість, сум, горе…), душевний біль і страждання. Так буває у всіх людей. Що в цих ситуаціях робити? Навчити дітей: 1 – звертатися по допомогу4 2 – навичкам саморегуляції тощо.

· Організація роботи Батьківського психологічного класу або Батьківського всеобучу з тем: «У сім’ї підліток», «Емоційні порушення у дітей», «Депресивні стани у підлітків», «Алкоголізм і наркоманія у підлітковому віці», «Психологія особистісних і міжособистісних конфліктів».

· Проведення циклу бесід з учнями про цінність особистості й сенс життя; диспутів «Я – це Я», «Я маю право відчувати і висловлювати свої почуття», «Невпевненість у собі», «Конфлікти», «Підліток і дорослий», «Спілкування з дорослими», «Спілкування з однолітками протилежної статі», «Основні проблеми підліткового віку», «Як побороти стрес і депресію».

· Проведення індивідуальних консультацій з вчителями і батьками дітей із групи суїцидального ризику: соціально відторгнених, неадаптованих, постраждалих від булінгу, домашнього насильства.

2. Створення позитивного психологічного клімату в класі й сім’ї:

· Залучення учнів до громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства тощо), культурно-виховних заходів, які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів. Інформація про психологічний мікроклімат в сім’ї чи шкільному колективі, рівень психологічного комфорту для дитини має бути одержана шляхом проведення об’єктивних психологічних методик та зі слів дитини, а не лише батьків та вчителів.

3. Проведення спеціальних психодіагностичних методик фахівцями психологічної служби закладу:

Кольоровий тест Люшера, соціометрія і референтометрія, проективні тести ДДЛ і «Моя сім’я», методика Шуберта «Діагностика ступеня готовності до ризику», методика визначення нервово-психічної стійкості та ризику дезадаптації у стресі «Прогноз», багаторівневий особистісний опитувальник «АДАПТИВНІСТЬ» (МЛО-АМ), опитувальник депресивності Бека, методика визначення показників і форм агресії Баса-Дарки (звернути увагу на шкалу «аутоагресія»), опитувальник оцінки душевного болю (автор Е.Шнейдман), модифікований опитувальний для ідентифікації типів акцентуацій характеру в підлітків (О. Лічко, С. Подмазін), методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерс і Р. Раймонд), методика «Наскільки адаптований ти до життя?» (А. Фурман), методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності (Д.Расел і М. Фергюсон).

У випадку, якщо під час спостережень, за результатами проведеної психодіагностики виявлено показники, які можуть свідчити про схильність до суїцидальних думок чи намірів, або за наявності запиту від педагога або батьків, практичному психологу доцільно використовувати наступний психодіагностичний інструментарій: карта виявлення ризику суїцидальності В. Прийменко, тест на виявлення суїцидального ризику СР-45, тест на виявлення суїцидальних намірів (Н. Шваровська, О.Гончаренко, І. Мельникова), методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (М. Горська). Дану діагностику доцільно здійснювати в ході групової консультації з проведенням роботи по актуалізації особистісних ресурсів учнів. Окрему увагу слід приділити учням, в яких виявлено циклотимічний тип акцентуації характеру, оскільки саме для циклотиміків харктерне виникнення суїцидальних намірів.

4. Психологічне консультування учнів.

Практичний психолог закладу проводить психологічне консультування на запит з усіма учасниками освітнього процесу або направляє їх до спеціалістів суміжних спеціальностей, лікарів.

5. Психолого-педагогічна корекція суїцидальних тенденцій.

· Навчання технікам керування емоціями, зняття м’язового й емоційного напруження.

· Навчання конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях (тренінг проблемно-вирішальної поведінки).

· Розвиток позитивної самооцінки цінності особистості, її соціального статусу в групі, тренінги особистісного зростання.

· Консультативна робота з батьками, педагогами, учнями, спрямована на зняття факторів, що спонукають чи провокують суїцид.

6. Систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів: постійний моніторинг ознак, тенденцій, ризиків суїцидальної поведінки на всіх етапах роботи психолога та соціального педагога, педагогічних працівників навчальнго закладу.

7. При потребі – переадресування суїцидальної справи спеціалістам медичного профілю.

Сьогодні, ювенальна поліція фіксує сплеск небезпечних челенджів у соціальних мережах, спроб суїциду серед підлітків. 2021 рік почався з 18 самогубств та спроб їх вчинення. Вік дітей від 10 до 16 років. Причиною зростання кількості самогубств деякі джерела називають активізацію, так званих, «груп смерті», на кшталт «Синього кита». Занурення дитини або підлітка в світ соціальних мереж – це своєрідна втеча від того соціуму, в якому вона живе. Втеча від неможливості бути у реальності, і переживати ті події, які відбуваються в реальності. Ця втеча зумовлюється почуттям непотрібності, кинутості та одинокості, думками типу «Я нікому не потрібен», «Мене ніхто не розуміє» і підліток продовжує таким чином втікати, втікаючи навіть у смерть...

Методичні рекомендації для працівників психологічної служби щодо запобігання суїцидальної поведінки у здобувачів освіти підліткового віку, які спрямовані на допомогу дитині в кіберпросторі, розроблені Романовською Д.Д. та Швачій Р.А. та схвалені НМР ІППОЧО (протокол № 1/795 від 17.03.2021), надіслано листом ДОН ЧОДА «Щодо необхідності проведення профілактичних заходів в середовищі дітей та підвищення обізнаності батьків і педагогів з питань профілактики суїцидальної поведінки та формування ціннісного ставлення до життя у здобувачів освіти» від 20.04.2021 № 01-33/1049 та розміщено на сайті ІППОЧО, вкладка «Методична робота», розділ «Методичні рекомендації» (URL: https://drive.google.com/file/d/12hgZMmlC5O85bhRZR_g0yT2Tr_zWVPHP/view?usp=sharing).

Також, рекомендуємо використати алгоритм швидкого реагування в ситуаціях суїцидальної небезпеки, представлений у методичний рекомендаціях-презентації «Профілактика суїцидальної поведінки у підлітковому віці» (URL: https://drive.google.com/file/d/1KjICHu8UOy4xERefKPKvLlY2mmGk36-G/view?usp=sharing).

IX. Профілактика залучення здобувачів освіти до вживання психоактивних речовин (ПАР), запобігання розвитку наркотичної залежності

Залежна поведінка серед неповнолітніх є однією із найактуальніших проблем нашого суспільства, що викликає гостру необхідність рішучих та активних дій в організації системи профілактики вживання психоактивних речовин учнівською молоддю.

У рамках міжнародного проекту «Європейське опитування учнів щодо вживання алкоголю та інших наркотичних речовин – ESPAD», за результатами проведеного у 2019 році всеукраїнського опитування, частка підлітків, які вживали наркотики хоча б один раз в житті склала 18%, а серед дівчат зросла в 1,5 рази у порівнянні з 2015 роком (з 12,7% у 2015 році до 18,1% у 2019 році). 8,7% підлітків вживали марихуану, а 9,2% вживали інгалянти, вживання двох і більше наркотичних речовин серед усіх опитаних склала 4,2%.

На сьогоднішній день, часто ті, хто розповсюджують (продають) наркотичні речовини (навіть в закладі освіти) безкоштовно пригощають, «приманюють» підлітків. Нажаль, мало хто з дітей усвідомлює, що «безкоштовний сир буває тільки в пастці». Важливо пояснити, що основне завдання наркобізнесу (поширювачів наркотичних речовин) – залучити якомога більшу кількість людей до вживання, що призводить до їх збагачення, сформувати у більшості залежність – стан, хворобу, в якому без наркотиків не може людина). Сьогодні, є окремі види синтетичних наркотичних речовин, які викликають залежність вже з першої-другої спроби. Тому, про це потрібно говорити з дітьми, починаючи з молодшого шкільного віку. Важливо довести до дітей розуміння того, що будь-яка наркотична речовина це в першу чергу отрута і тому вона дуже шкідливо впливає на всі органи і функціональні системи організму людини. Серед молоді нерідко побутує думка, що немає нічого страшного, якщо спробувати наркотик один раз. Це дуже небезпечна помилка. Навіть перше знайомство з наркотиком може викликати алергічну реакцію, загострення прихованої вади серця, гостру кисневу недостатність у клітинах мозку і серцевому м’язі й скінчитися летально. Чим молодша людина, тим згубніше впливає наркотик на її організм. Хронічне отруєння наркотиком різко уповільнює ріст, фізичний і психологічний розвиток. Нетривале вживання наркотиків підлітком погано впливає на репродуктивну систему людини, здоров’я майбутнього потомства.

Систематичне вживання наркотику, як правило, викликає потребу у збільшенні доз. При наркотичній залежності вражаються внутрішні органи, виникають неврологічні і психічні розлади, розвивається соціальна деградація.

Підлітковий вік – особливий період і в житті дитини, і в житті її батьків. Саме в цьому віці дуже часто виникають конфлікти в сім’ях, із ровесниками. Непорозуміння, образи, якісь нез’ясовані ситуації можуть підштовхнути дитину до вживання наркотичних засобів. Це спроба заховатися, відійти від неприємностей. Однією з причин вживання наркотичних засобів є цікавість. Якщо дитина знаходиться в компанії, де всі вживають наркотики, їй важко утриматися. Коли підліток ще не сформував свою точку зору, він піддається впливу групи. У цьому віці характерне саме колективне вживання наркотиків. Бувають випадки і насильного вживання, коли молоду людину підсаджують на наркотик. Велике значення має оточення, благополуччя в родині, приклад батьків. Щоб виявити ранні ознаки вживання наркотиків, на етапі перших спроб, треба уважно стежити за станом підлітка.

Зазначимо основні причини вживання наркотичних речовин підлітками: для зниження наявної високої напруги; щоб задовільнити бажання «забутися»; піти від непривабливої дійсності, від складних життєвих проблем; у зв'язку з незадоволеними потребами у спілкуванні, любові, доброзичливості, для полегшення спілкування з протилежною статтю, подолання замкнутості, сором'язливості, невпевненості у собі; для задоволення бажання бути зі всіма, бути як усі; для маніпулювання іншими, демонстрації своєї винятковості, щоб привернути увагу або завоювати авторитет; внаслідок необхідності компенсувати якусь неповноцінність.

Ознаки вживання психотропних речовин важливо опрацювати з батьками в рамках просвітницько-профілактичної роботи, і самим фахівцям добре знати і ідентифікувати методом спостереження, опитування:

- Перепади настрою – від стану ейфорії, веселощів до агресії, злоби, дратівливості. Ці стани змінюються дуже швидко.

- Збивається ритм сну – вдень дитина може бути кволою, сонливою, а під вечір активізується, рветься погуляти. Потім затримується, приходить пізно, або й взагалі не з’являтється додому.

- Характерна поява у дітей нових висловлювань, так званого «жаргону» або «сленгу». Це не є стовідсотковою ознакою того, що дитина вживає або пробує наркотики, але може вказувати на небезпечне коло спілкування. З’являються нові друзі, дитина намагається приховувати їх імена, номери телефонів, обманює, виходить з приміщення, коли хтось телефонує.

- Діти стають замкнуті, відчужуються від близьких, пропускають заняття, крадуть, виносять із дому речі, з’являється схильність до депресивних станів.

- Також характерна зміна апетиту. Після прийому деяких наркотичних засобів інколи з’являється «вовчий» апетит, характерні потяг до солодкого та спрага. Організм бореться і намагається розбавити таким чином наркотичну отруту.

- Підлітки, які вживають наркотики, стають неохайними. Вони перестають звертати увагу на свій зовнішній вигляд.

- Ще однією характерною ознакою є зміна зіниць. В нормі у людини зіниці на світлі вони звужуються, а в темряві – розширюються. Якщо зіниці підлітка розширені майже на все око і не реагують на яскраве світло, це може бути ознакою того, що дитина знаходиться під впливом наркотику. Насторожити батьків повинна й протилежна ситуація – якщо зіниці дуже вузенькі і в темряві не розширюються.

Важливо, щоб кожен учасник освітнього процесу знав і розумів наслідки наркозалежності. Наркоманія калічить особистість, змінює характер людини. Такі хворі стають егоїстами: байдужими, брехливими, емоційно нестійкими. У них понура дратівливість і агресія швидко змінюється на цілковиту байдужість, погіршується пам’ять, розумові здібності деградують до слабоумства та інвалідності. Підлітки, які вживають наркотичні речовини, важкі у спілкуванні, особливо з близькими людьми. Вони сприймають оточення і своїх рідних як потенційних ворогів. Наркоман страждає сам і змушує страждати своїх близьких. Хворі на наркотичну залежність постійно заманюють у свої «ряди» нестійких підлітків, долучають їх до вживання наркотиків. Крім цього, вони ризикують інфікуватися самі й заразити інших туберкульозом, гепатитом С, ВІЛ, венеричними та іншими небезпечними інфекційними хворобами. Детальну інформацію з даної теми можна знайти за покликанням: https://np.pl.ua/2020/06/pidlitkova-narkomaniia-prychyny-oznaky-ta-naslidky/ .

У зв’язку з цим, наголошуємо на необхідності посилення психологічної та соціально-педагогічної роботи щодо протидії поширенню вживання наркотичних речовин здобувачами освіти, відповідно до «Стандарту інформаційно-освітньої роботи з учнями від 6 до 18 років», схваленого рішенням обласної Експертної комісії НМЦ ППСР ІППОЧО, протокол № 33 від 31 жовтня 2018р. (URL: https://docs.google.com/document/d/1sfaeLBB8HQfAVkC0VcQNEiQvLDIVXgBo/edit?rtpof=true).

Метою Стандарту інформаційно-просвітницької роботи є створення умов для психологічної стійкості молоді до зовнішнього тиску (в середовищі друзів та однолітків, в середовищі масової інформації) та спрямована на:

формування особистісних ресурсів, що забезпечують розвиток у дітей та молоді цінностей здорового способу життя;
формування ресурсів сім’ї, що допомагають вихованню у дітей та підлітків успішної та відповідальної поведінки;
втілення педагогічних та психологічних технологій, що забезпечують формування і розвиток мотивів відмови від «спроби» та прийому наркотиків.

Також, у Стандарті визначені вимоги та заходи щодо проведення інформаційно-просвітницької діяльності, які необхідно впровадити з 01.09.2021 р. Серед них, обов'язковим є проведення щорічного моніторингового дослідження стану профілактичної роботи з впровадження ідей здорового способу життя, вживання учнівською молоддю наркотичних речовин, алкоголю, паління тютюну в закладі освіти (анкети додаються). Якщо фахівець психологічної служби ідентифікував ознаки у поведінці, зовнішньому вигляді дитина того, що вона може вживати психоактивні речовини (ПАР), йому необхідно провести консультування відповідно до зазначеного у Стандарті протоколу.

Крім того, необхідно впровадити у варіативну складову освітної діяльності тренінгові факультативи та спецкурси, рекомендовані МОНУ («Сімейна розмова», «Дорослішай на здоров’я», «Здоровий спосіб життя» та ін.); впровадження в позакласну роботу годин психолога/соціального педагога для учнів 5-11 класів, під час яких реалізовувати просвітницько-профілактичні та корекційно-розвивальні програми спрямовані на формування здорового способу життя; проведення індивідуальної психоконсультаційної, корекційної роботи та соціально-перетворювальної роботи з учнями групи ризику або тими, які мають схильність до прояву ризикованої поведінки; проведення просвітницьких заходів з батьками щодо залучення їх до формування в дітей здорового способу життя, обізнаності про шкідливість для організму та соціальні небезпеки вживання наркотичних речовин.

X. Запровадження в закладах освіти просвітницько-профілактичних програм, рекомендованих МОНУ, ІМЗО, ІППОЧО (як факультативи у варіативній складовій або в рамках своїх робочих годин).

Задля підсилення психологічної складової у вихованні дітей та учнівської молоді закладам освіти рекомендовано включити до варіативної складової (або проводити в рамках свої робочих годин) факультативні, тренінгові курси, курси за вибором та спецкурси, які будуть впроваджувати фахівці психологічної служби, відповідно до інтересів та потреб учнівської молоді, результатів моніторингових досліджень. Нагадуємо, що програми факультативних курсів мають мати гриф Міністерства освіти і науки України та бути затвердженими не пізніше ніж 5 років тому (2017-2018 р). Також, дані факультативні програми рекомендується впроваджувати в дистанційний період в онлайн-режимі.

Звертаємо вашу увагу на наступний перелік програм, розроблених фахівцями психологічної служби Чернівецької області, які отримали гриф МОНУ у 2019 році та рекомендуються до впровадження у закладах освіти:

1) з метою розвитку соціально-психологічної компетентності та формування психологічної культури здобувачів освіти, рекомендуємо до впровадження нову факультативну програму для учнів 10-11 класів «Основи психологічної культури особистості» (автор: Романовська Д.Д.), схвалену комісією з психології та педагогіки Науково-методичної ради МОН України (протокол №1 від 16.01.2019 року). Методичне забезпечення розміщено на сайті ДНУ «Інститут модернізації та змісту освіти»: URL: https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna-robota/fakul-tatyvy/;

2) з метою формування статевої свідомості та відповідальної сексуальності здобувачів освіти, рекомендуємо до впровадження програму факультативного курсу «Мандруючи до зрілості» (автори-укладачі: Романовська Д.Д., Бобик С.М.), схвалену комісією з психології та педагогіки Науково-методичної ради МОН України (протокол №10 від 10.07.2019 року). Методичне забезпечення розміщено на сайті ДНУ «Інститут модернізації та змісту освіти»: URL: https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna-robota/fakul-tatyvy/;

3) з метою розвитку психолого-педагогічної компетентності, інноваційного мислення та активізації механізмів саморозвитку здобувачів освіти, які мають установку на вибір педагогічної професії, рекомендуємо до впровадження програму факультативного курсу «Основи психології та педагогіки» (автори-укладачі: Романовська Д.Д., Зузак О.В.), схвалену комісією з психології та педагогіки Науково-методичної ради МОН України (протокол №10 від 10.07.2019 року). Методичне забезпечення розміщено на сайті ДНУ «Інститут модернізації та змісту освіти»: URL: https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna-robota/fakul-tatyvy/;

Крім того, Комісією з психології та педагогіки Науково-методичної ради

Міністерства освіти і науки України для використання у роботі практичними психологами і соціальними педагогами рекомендовано наступні факультативні програми, які отримали грив МОНУ (URL: https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna-robota/fakul-tatyvy/):

- Євстаф’єва І.Г. «Основи самовизначення особистості»;

- Мельникова О.Л. «Скринька чеснот»;

- Сидоренко Н.О. «Психологічні перлинки для кожної дитинки»;

- Сидоренко Н.О., Кльоц Л.А. «Лісова абетка»;

- Майданик Л.Ю. Курс за вибором «Психологія життєвого успіху» 10 клас;

- Майданик Л.Ю. Курс за вибором «Психологія сімейних стосунків» 11клас;

- Лозова К.С. Програма факультативного курсу «Знай та розвивайся»;

- Кірпота Ю.О. «Психологія спілкування» для учнів 5 класів.

З метою організації якісної просвітницько-профілактичної роботи, рекомендовано використовувати наступний професійний інструментарії:

1) з метою формування ціннісного ставлення до свого здоров’я та здорового способу життя, відповідального ставлення до збереження сімейних цінностей, основ відповідального батьківства рекомендуємо програму «Дорослішай на здоров’я» для учнів 9-11 класів (відповідно до листа ІМЗО МОНУ від 16.08.2017 № 21.1/12-Г-579). Методичне забезпечення: Лещук Н.О, Савич Ж.В.,. Голоцван О.А «Дорослішай на здоров'я»: навчально-методичний посібник. К., 2012. 214 с., отримують підготовлені фахівці в науково-методичному центрі практичної психології та соціальної роботи ІППОЧО;

2) з метою навчання дітей і підлітків моделей поведінки, що сприяють збереженню здоров’ю та запобігають ризику, рекомендуємо програми факультативних курсів «Сприяння просвітницькій роботі «рівний - рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя» для 7-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (авт. Лещук Н.О., Савич Ж.В.) (відповідно до листа ІМЗО МОНУ від 16.08.2017 № 21.1/12-Г-579). Методичне забезпечення розміщено на сайті «Методичний портал»: URL: http://metodportal.net/node/30019 та «Я – моє здоров'я – моє життя» для учнів 5-6 класів загальноосвітніх навчальних закладів (авт. Лещук Н.О.);

3) з питань формування гармонійної особистості, соціально-психологічного супроводу професійного та особистісного самовизначення, протидії торгівлі людьми, рекомендовано тренінгову програму роботи з учнями 7-11 класів загальноосвітніх та професійно-технічних закладів освіти «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» (наказ МОНУ від 08.04.16 № 405 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 р. № 111 «Про затвердження Державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року»). Методичне забезпечення: електронні версії посібників для роботи з учнями розміщені на сайтах МОНУ: URL: http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/59/196/korinf19/1432801608/

та Українського фонду «Благополуччя дітей»: URL: https://childfund.org.ua;

4) з метою підвищення стійкості до переживання наслідків стресу дошкільнятами і школярами після психотравматичних подій, соціально-психологічної підтримки дітей із внутрішньо переміщених сімей рекомендовано корекційно-розвиткову програму формування стійкості до стресу «Безпечний простір» (рекомендована Інститутом модернізації змісту освіти МОНУ - лист №21.1/12-Г-300 від 27.06.2017). Методичне забезпечення на сайті Психологічної служби системи освіти України: URL:http://www.psyua.com.ua/index.php?page=products_one&prod=448;

5) з метою посилення захисних чинників поведінки щодо вживання алкоголю, рекомендовано до впровадження факультативний курс для учнів 7-8 класів та їх батьків «Відверта розмова» за проектом «Сімейна розмова» (автори: Вієвський А.М., Лепеха К.І., Лунченко Н.В., Луценко Ю.А., Острова В.Д., Панок В.Г., Сосновенко Н.В.).

Під час проведення корекційної роботи працівникам психологічної служби рекомендуємо використовувати програми переможців ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу авторських програм практичних психологів і соціальних педагогів «Нові технології у новій школі» у номінації «Корекційно-розвиткові», які отримали гриф Міністерства освіти і науки України, та розміщені за покликанням: https://imzo.gov.ua/vseukrains-kyy-konkurs-avtors-kykh-prohram-praktychnykh-psykholohiv-i-sotsial-nykh-pedahohiv-novi-tekhnolohii-u-noviy-shkoli/avtors-ki-prohramy/avtors-ki-prohramy-2020/.

Завідувачка науково-методичного

центру практичної психології

та соціальної роботи ІППОЧО,

кандидатка психологічних наук Романовська Д.Д.

Методистка науково-методичного

центру практичної психології

та соціальної роботи ІППОЧО Мінтянська Р.І.

Методичні рекомендації щодо впровадження елементів медіаграмотності в освітній процес у 2021/2022 н.р.

Філіп Ю.Л.,

завідувачка НМЦ медіаінформаційного

та ресурсного забезпечення освіти

Голєва А.О.,

Тащук Ю.Ю.,

методистки НМЦ медіаінформаційного

та ресурсного забезпечення освіти

Шепенюк І.М.,

ст. викладачка кафедри методики викладання природничо-математичних дисциплін, тренерка з медіаграмотності

Швидкий потік інформації та її вплив на формування сучасної учнівської молоді й організацію освітнього процесу Нової української школи вимагає від педагогів пошуку нових засобів і методик для навчання й виховання юного покоління. Такі виклики враховуються й у розробці нових нормативно-правових документів. Так уже з вересня 2021 року десятки пілотних шкіл України розпочнуть апробацію нового Державного стандарту базової середньої освіти (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №898 від 30.09.2020), а з початком 2021/2022 н.р. цим документом будуть послуговуватися вже всі заклади загальної середньої освіти. Значною відмінністю від попереднього Стандарту є зростання ролі медіаосвітнього компоненту в кожній з освітніх галузей. Так експерти Академії української преси, провівши аналіз нового ДСБСО, з’ясували, що в ньому слово «медіа» вжите 530 разів, коли ж у нині чинному Стандарті це слово не використовується взагалі. Такі результати демонструють, як за останні роки зросло значення медіа в сучасному світі, а також вказують на те, що поступово медіаосвіта як складова педагогічної науки стане невід’ємною частиною освітнього процесу в школах.

Усвідомлюючи серйозність викликів сучасності, освітяни активно шукають шляхи формування медіаграмотної людини, яка була б здатна перетворити загрози, спричинені можливостями цифрового суспільства, на ресурс для саморозвитку. Дитина не в змозі самостійно одразу розібратися в усьому потоці медіаінформації, навчитися критично оцінювати медіатексти. З огляду на світові тенденції в умовах активного реформування освіти в Україні на державному рівні закладено підґрунтя для формування медіаграмотної особистості учня. Так у 2016 р. Президією Національної академії педагогічних наук України було схвалено нову редакцію Концепції впровадження медіаосвіти в Україні, у якій декларується «впровадження медіаосвіти в педагогічну практику на всіх рівнях», а також «поширення практики інтеграції медіаосвітніх елементів у навчальні програми з різних предметів».

Головним завданням медіаосвіти є сприяння формуванню:

- медіаінформаційної грамотності як комплексу вмінь, знань, розуміння й відносин, які дають споживачам можливість ефективно й безпечно користуватися медіа, усвідомлено обирати, розуміти характер контенту й послуг, приймати рішення та користуватися повним спектром можливостей, які пропонують нові комунікаційні технології та медіаінформаційні системи, а також можливість захистити себе та свою сім’ю від шкідливого або вразливого інформаційного матеріалу;

- медіаімунітету особистості, який робить її здатною протистояти агресивному медіасередовищу й деструктивним медіаінформаційним впливам, забезпечує психологічне благополуччя при споживанні медіапродукції, що передбачає медіаобізнаність, уміння обирати потрібну інформацію, оминати інформаційне «сміття», захищатися від потенційно шкідливої інформації з урахуванням прямих і прихованих впливів;

- рефлексії та критичного мислення як психологічних механізмів, які забезпечують свідоме споживання медіапродукції й саморегуляцію взаємодії з медіа на основі ефективного орієнтування в медіапросторі та осмислення власних медіапотреб, адекватного та різнобічного оцінювання змісту, джерела, форми та якості надання інформації, її повноцінного і критичного тлумачення з урахуванням особливостей сприймання мови різних медіа, розвивають здатність протистояти зовнішній інформаційній агресії і пропаганді, деструктивним медіаінформаційним впливам;

- здатності до медіатворчості для компетентного і здорового самовираження особистості та реалізації її життєвих завдань, розвитку патріотизму, української ідентичності, згуртованості, солідарності, покращення якості міжособової комунікації і приязності соціального середовища, доброзичливості в мережі стосунків, а також якості життя в значущих для особистості спільнотах;

- спеціалізованих аспектів медіакультури: візуальної медіакультури (сприймання кіно, телебачення), аудіальної і музичної медіакультури, розвинених естетичних смаків щодо форм мистецтва, опосередкованих масмедіа, сучасних напрямів медіаарту тощо.

Результатом медіаосвіти має бути підвищення рівня медіакомпетентності, або її ще називають медіаграмотністю, яка полягає в сукупності мотивів, знань, умінь і можливостей, що сприяють добиранню, використанню, критичному аналізу, оцінюванню, створюванню та передаванню медіатекстів і медіапродуктів різних форм, жанрів, а також аналізові складних процесів функціонування медіа в суспільстві.

Сьогодення освітнього середовища орієнтоване на випрацьовування компетентнісної моделі освіти на зміну кваліфікаційній. Увага спрямовується на належний рівень не тільки професійних знань та умінь, а й на їхнє практичне застосування, функціональність, причому особливої ваги набувають якості соціальної співпраці, психологічної сумісності, розумової автономності, мотивованості, рефлексивності тощо. У компетентнісній освіті важливими є формування цінностей особистості, прагнення й готовності реалізувати свій потенціал, зокрема, здатності працювати з інформацією: здійснювати її пошук, відбір, аналіз, використання.

В основі медіаграмотності перебуває модель, що заохочує людей замислюватися над тим, що вони дивляться, бачать, читають, споживають. Будь-яка інформація несе в собі певну мету, тому завдання медіаграмотності полягає у трансформації медіаспоживання в активний та критичний процес, що допоможе людям краще усвідомити потенційну маніпуляцію, а також сприяти розумінню ролі ЗМІ у формуванні громадської думки. Потрапити під вплив медіа дуже легко, саме тому споживачі інформації, які водночас є і її творцями, повинні почати критичніше ставитися до повідомлень у ЗМІ, не вірити всьому, що опубліковано, перевіряти інформацію в кількох джерелах, щоб уникнути поширення фейків, тобто неправдивих новин.

Можна сформулювати декілька ключових рис медіаграмотної особистості, яких можна набути у процесі навчання:

- завжди переглядає декілька джерел, а потім сприймає сенсаційну новину;

- опирається на свідчення очевидців події, але навіть до їхніх слів ставиться критично, бо кожна людина висловлює свою суб’єктивну думку;

- щоб розпізнати фейкову інформацію, завжди шукає першоджерело та перевіряє, хто ж такі експерти;

- завжди спочатку аналізує подію чи інформацію, а вже потім цікавиться думками та поглядами інших людей;

- якщо новина аж занадто популярна, то запитує себе: «Чи не відволікає вона мене від справді важливих подій, які відбулися під шумок?»;

- скептично ставиться до гучних чи скандальних заголовків (вони завжди мають свою мету, яка нам невідома);

- щодо будь-якої події має свою точку зору, а не йде сліпо за натовпом.

Застосування медіа в освітньому процесі базується на загальному розумінні зміни ролі інформації під час навчання й загальних принципах інформаційної взаємодії. Традиційна класно-урочна система зорієнтована на трансляцію знання від учителя до учня. Використання медіа в освітньому процесі дозволяє перейти від навчання, в основі якого інформація, почута з уст учителя або прочитана в підручнику, до навчання через сприйняття інформації з електронних ресурсів, інтернету, навколишнього середовища тощо. Тому варто зазначити, що одним із найбільш ефективних засобів забезпечення медіаосвіти школярів на сучасному етапі є інтеграція медіаграмотності у предмети базового навчального плану. Уроки літератури, художньої культури, історії, інформатики, мистецтва дозволяють якнайкраще забезпечити таку інтеграцію завдяки добиранню інформації з інтернету, формуванню завданнь із використанням медіапродуктів, виготовленню власної медіапродукції. Проте вчителі інших дисциплін, використовуючи інтерактивні, проєктні, інформаційно-комунікаційні технології, технологію розвитку критичного мислення, поступово мають підвищувати медіакультуру учнів та й свою власну. Мета інтегрованих завдань із медіаграмотності – розвивати в дітей критичне мислення, учити їх формувати власну думку, висловлювати її, аналізувати медіапродукти, а також краще розуміти типи медіа, які вони застосовують щодня.

Учитель може запропонувати учням підготуватися до уявного інтерв’ю з відомим письменником чи героєм книжки; переглянути фрагменти екранізацій книжки різних років. Крім того, на всіх уроках важливим є навчити дітей уважно ставитися до підбору інформації в інтернеті, дати їм можливість аргументувати, чому обиралися саме ці джерела для підготовки до уроку. Участь школярів у виготовленні власної медіапродукції (мультимедійних презентацій, буклетів, альбомів, відеороликів тощо) розвиває їхню творчість, комунікативність, креативність. Головна мета таких завдань – спонукати до активного мислення, уникати пасивного споживання інформації.

Рекомендуємо вчителям використовувати різноформатний медіаконтент для формування вмінь критичного сприйняття, аналітичного опрацювання, оцінювання достовірності та об’єктивності інформації, підвищення якості комунікативної компетентності:

- відеоролики;

- ментальні карти;

- медіатексти (інтерв’ю, коментарі, есе, реклама);

- анімаційні фільми;

- креолізовані тексти (буктрейлер, комікс (манга), постер, буклет, фотоколаж, логотип, скрапбукінг, дудл, кардмейкінг тощо);

- мультфільми;

- подкасти;

- відеокліпи;

- флешмоби;

- вебквести;

- медіаакції;

- скайп-конференції;

- флеш-ігри;

- постери;

- плейкасти тощо.

Радимо вчителям використовувати різні види самостійної роботи на матеріалі аудіовізуальних медіа:

- зображувально-імітаційні творчі завдання (створення кіноафіш за допомогою колажів з домальовуванням, малюнки й колажі на тему, що вивчається);

- рольові ігри («Теленовини», «Репортаж»);

- творчі завдання на відновлення в пам’яті динаміки просторово-часових, аудіовізуальних образів кульмінаційних епізодів медіатекстів у процесі колективного обговорення (добір прозових, поетичних, живописних, музичних творів, що асоціюються з тим чи іншим медіатекстом, обґрунтування свого вибору тощо);

- проблемні колективні обговорення та рецензування медіатекстів (фільмів, телепередач, кліпів, комп’ютерних ігор, сайтів), зіставлення та обговорення рецензій, статей, книг професійних кінознавців, підготовка рефератів, присвячених проблемам медіакультури.

Також рекомендуємо використовувати широкі можливості медіаосвітніх технологій для порівняння культурних зразків різних епох, літератур і культур. Найбільш оптимальними різновидами інтеграції літератури та медіаосвіти є тексти підручника, дидактичні матеріали, тексти художніх творів, критична література, автобіографічні джерела, періодична преса, телевізійні передачі, аудіо- та відеозаписи, музичні твори, довідкова та енциклопедична література, освітні сайти, віртуальні музеї, електронні підручники та посібники тощо.

Варто вчителям пропонувати учням домашні завдання, що мотивують до створення власної медіапродукції:

- підготувати комікси за мотивами літературних творів. правил безпеки тощо;

- прорекламувати художній твір, історичну епоху, туристичний об’єкт, дотримуючись всіх вимог, що висуваються до рекламного продукту (буктрейлер);

- створити мініфільм (анімаційний ряд);

- дібрати музику, яка б відповідала настрою поезії, твору мистецтва, передавала основну думку, відображала б внутрішній світ автора;

- опрацювати за допомогою інтернет-ресурсів додаткові джерела інформації про видатні постаті; створити домашню інтернет-сторінку (блог), на якій розмістити власні мініроздуми про видатну особистість;

- укласти бібліографію з теми, що вивчається, використовуючи паперові носії та мережеві ресурси;

- створити ментальну карту тощо.

Рекомендуємо використовувати творчі завдання (за матеріалами засобів масової інформації):

- добір інформації з певної теми з доступних джерел;

- ознайомлення з телепрограмою з наступним складанням анонсів передач за їхніми назвами;

- ранжування запропонованої інформації за її соціальною значущістю;

- складання тематичної добірки інформаційних матеріалів із газет і журналів з будь-якої тематики.

З урахуванням важливості медіаосвіти в нинішньому світі з 2019 року в Україні розпочалося втілення проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність», метою якого є розробка та впровадження ефективної та сталої моделі навичок критичного сприйняття інформації в експериментальних школах. Проєкт реалізується міжнародною організацією IREX (Радою міжнародних досліджень та обмінів) у партнерстві з Міністерством освіти і науки України та МБФ «Академія української преси» за підтримки Державного департаменту США та Міністерства закордонних справ та справ співдружності націй Великої Британії. Діяльність проводиться на основі Протоколу про наміри між МОН України та Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (США) від 22.12.2017. Завдання проєкту передбачає розробку методичних матеріалів з інтеграції навичок критичного мислення та медіаграмотності для вчителів окремих класів і предметів та впровадження в освітній процес під час викладання предметів «Українська мова», «Українська література», «Всесвітня історія», «Історія України» (8 класи) та «Художня культура»/«Мистецтво» (9 класи).

Проєкт «Вивчай і розрізняй: інфо-медійна грамотність» пропонує ще один засіб фомування медаграмотності серед учнівської молоді – використання інтерактивних методів у освітньому процесі. Така діяльність передбачає застосування ігрових, конкурсних і тренінгових методик. Гра – це не імітація життя, а дуже серйозна діяльність, яка дає змогу дитині самоствердитися та самореалізуватися. Беручи участь у різних іграх, дитина вибирає ролі відповідно до своїх моральних цінностей і установок, тож гра стає чинником соціального розвитку особистості. Наприклад, запропонуйте учням гру «Аукціон». Об’єднайте клас у дві групи і покажіть їм один медіатекст. Обидві команди повинні по черзі виявляти помилки медіатексту. Виграє та команда, яка назве помилку останньою. Завжди захопливо проходить на уроках медіаграмотна гра «Хронологічне лото». Діти мають картки із фактами, наприклад: створення телефону, радіо, комп’ютера, газети. Необхідно ці винаходи розмістити у хронологічному порядку.

Цікавою для учнів може бути і гра «Шарада». Дайте учням малюнок, який би частково розкрив значення теми, та зашифруйте у клітинках слова з теми «Винаходи медіа»: друкарство, газета, телеграф, телефон, фонограф, радіо тощо. У клітинках під зображенням винаходів заплутайте букви у слові, тобто поставте їх у неправильній послідовності. Діти із задоволенням розгадають зашифровані слова. На уроках з елементами медіаграмотності активно використовуйте кросворди та сканворди: як на уроках узагальнення, так і на початку вивчення матеріалу.

У старших класах інтерес школярів викликають уроки у формі ділової гри, диспуту, дискусії, дебатів. Наприклад, запропонуйте учням диспут на тему «Вплив інтернету: позитивний чи негативний?». Або ж зацікавте школярів діловою грою «Шеф та підлеглий». За умовами гри підлеглий влаштовується на роботу, припустімо, програмістом чи редактором газети, а шеф проводить для нього співбесіду. Тобто в незвичній формі один учень може поставити ряд питань з теми для іншого.

Як бачимо, навчальні матеріали проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» дають учителю безліч варіантів для інтеграції методик медіаосвіти в щоденне навчання. Завдяки актуальному контенту в поєднанні з інтерактивними методами створюються сприятливі умови для розвитку критичного мислення, інформаційної компетентності, креативних умінь, кооперації, знаходження проблем та вирішення їх, формування вмінь ефективної комунікації, соціальної толерантності, самоорганізації та багатьох інших компетентностей. Усе це формує навички медіаграмотності, яка сьогодні є не просто компетенцією, а нагальною потребою навчити учнів орієнтуватися в медіапросторі, оскільки вони навіть не усвідомлюють, наскільки небезпечно загубитися в ньому і споживати все, що вони чують і бачать, не ставлячись до цього критично.

З метою формування медіаграмотності педагогів різних фахів методистами й науковцями Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області розроблено й сертифіковано програми спецкурсів:

- «Імплементація інфомедійної грамотності на уроках мистецтва»;

- «Інфомедійна грамотність сучасного вчителя Нової української школи»;

- «Формування медіаосвітнього простору на уроках української мови та літератури»;

- «Формування інфомедійної грамотності під час вивчення природничих дисциплін»;

- «Формування інфомедійної грамотності під час вивчення основ здоров’я».

За детальною інформацією звертайтесь: http://ippobuk.cv.ua/?page_id=2488

Глосарій

Медіаосвіта – частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою масмедіа: як традиційних (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітніх (онлайн-спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.

Медіакультура – культура сприймання і виробництва соціальними групами та соціумом у цілому сукупності інформаційно-комунікаційних засобів, що функціонують у суспільстві, знакових систем, технологій комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передавання інформації. На особистісному рівні медіакультура означає здатність людини ефективно взаємодіяти з масмедіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі, здійснювати ціннісно-вольову рефлексивну регуляцію інформаційної поведінки.

Медіаобізнаність – складова медіакультури, яка передбачає засвоєння особистістю системи знань про засоби масової комунікації, їхню історію та особливості функціонування, користь і шкоду для людини, уміння убезпечити себе від деструктивних медіаінформаційних впливів і вільно орієнтуватись у світі інформації.

Медіаграмотність – складова медіакультури, яка стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіазасобів, успішно здобувати необхідну інформацію, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, отриману з різних медіа, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіаджерелами, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують.

Медіакомпетентність – рівень медіакультури, що забезпечує розуміння особистістю соціокультурного, економічного і політичного контексту функціонування медіа, засвідчує її здатність бути носієм і передавачем медіакультурних цінностей, смаків і стандартів, ефективно взаємодіяти з медіапростором, створювати нові елементи медіакультури сучасного суспільства, реалізувати активну громадянську позицію.

Медіаосвітні технології – методично-організаційні засоби освітнього процесу з використанням періодичних видань, радіо, телебачення, кіно, а також ІКТ.

Медіаінформаційна грамотність (МІГ (media and informational literacy – MIL)) – сучасна стратегія ЮНЕСКО, яка полягає в поєднанні традиційних концептів медіаграмотності та інформаційної грамотності в спільний концепт МІГ, що позначає комбінований набір компетенцій (знань, навичок і відносин), необхідних сьогодні для життя й роботи. MIГ розглядає всі види засобів масової інформації та інших постачальників інформації, як-от бібліотеки, архіви, музеї та інтернет, незалежно від використовуваних технологій. МІГ спрямована на розширення прав і свободи самовираження людей, забезпечення рівноправного доступу до інформації та знань і сприяння формуванню вільної, незалежної і плюралістичної медіа- та інформаційної системи.

Рекомендована література:

1. Very Verified: курс з медіаграмотності. Програма змішаного навчання / Матеріали, розроблені в рамках проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність», що виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (ІREX) за підтримки Посольства США та Великої Британії у партнерстві з Міністерством освіти і науки та Академією української преси.

2. Вправи, які розвивають навички інфо-медійної грамотності / Матеріали, розроблені в рамках проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність», що виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (ІREX) за підтримки Посольства США та Великої Британії у партнерстві з Міністерством освіти і науки та Академією української преси.

3. Інфомедійна грамотність – невід’ємна складова навчального процесу закладу вищої освіти : збірник статей / редкол.: В. Ф. Іванов (голов. ред.) та ін. Київ : Академія української преси, IREX, Центр вільної преси, 2021. 400 с.

4. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні (нова редакція). URL: http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/.

5. Медіаосвіта та медіаграмотність : підручник / ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; за наук. ред. В.В. Різуна. Київ : Центр вільної преси, 2012. 352 с.

6. Тулодзєцький Ґ., Герціґ Б., Ґрафе С. Медіаосвіта в школі та на уроці: Основи і приклади / за загал. ред. В. Ф. Іванова; пер. з нім. В. Климченка. Київ : Академія української преси, Центр вільної преси, 2020. 405 с.

Методичні рекомендації для педагогічних працівників та здобувачів освіти ЗЗСО «Пам’ятка дотримання академічної доброчесності під час виконання письмових робіт»

Л.М. Дячук, методист науково-методичного

центру освітнього менеджменту ІППОЧО

Реформування освіти у світлі концепції «Нової української школи» підіймає на вищий щабель дотримання етичних цінностей в освіті та підготовці випускників до професійного становлення. Принципи академічної доброчесності є базовими з етичних категорій у науковому й освітньому середовищі. Їх покладено в основу дотримання закону і встановлення унормованих взаємин серед учасників освітнього процесу, вони призвичаюють учнів та педагогів на практиці використовувати здатність приймати етичні рішення і діяти відповідно до них.

Методичні рекомендації з підтримки принципів академічної доброчесності в освіті для закладів загальної середньої освіти (далі в тексті «Методичні рекомендації») визначають основні підходи щодо процедури та критеріїв впровадження, використання принципів академічної доброчесності в освітньому процесі, підготовки учнів до отримання професійної освіти і самоосвіти.

Методичні рекомендації розроблено відповідно до Законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту» (стаття 43 «Забезпечення академічної доброчесності у сфері загальної середньої освіти»), «Про авторське право і суміжні права», «Про наукову та науково-технічну діяльність», а також вимог міжнародних практик і рекомендацій щодо забезпечення принципів академічної доброчесності [1-6].

Методичні рекомендації розроблені шляхом адаптації наявних рекомендацій для закладів загальної середньої освіти та вивчення матеріалів Проєкту формування академічної доброчесності в школі (SAISS), що реалізується Американськими Радами з міжнародної освіти: ACTR/ACCELS, зa підтримки Посольства США [7]. Матеріали, що слугували як базові для адаптації:

- Матеріали, розроблені у рамках Проєкту сприяння академічній доброчесності в Україні – SAIUP, що реалізується Американськими Радами з міжнародної освіти: ACTR/ACCELS, зa підтримки Посольства США [8-9, с. 12].

- Проєкт закону «Про академічну доброчесність», розроблений Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти [10, с. 210-229].

Принципи академічної доброчесності мають використовуватися закладами загальної середньої освіти (далі Заклад освіти) для розвитку і вдосконалення системи забезпечення якості освітньої діяльності та сталих навичок дотримання академічної доброчесності учнями і педагогами в освітньому процесі, при написанні конкурсних робіт; стимулювання в учнів особистої, інституційної та культурної прихильності до високих стандартів академічної доброчесності; закладання основ відповідальної поведінки випускників у подальшому навчанні та в житті після закінчення школи.

Основні процедури дотримання академічної доброчесності Законом України «Про освіту» передбачені такі вимоги щодо дотримання принципів академічної доброчесності при виконанні письмових робіт, конкурсних розробок тощо:

· посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень відомостей;

· дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;

· контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;

· об’єктивне оцінювання результатів навчання.

Компетентності

вчителя, необхідні для ефективного навчання академічного письма

Насамперед потрібно вдосконалювати власну кваліфікацію у питаннях сучасного академічногописьма. Зокрема, власним прикладом демонструвати роботу з джерелами, посилатися на них, озвучувати першоджерела під час проведення заняття, включати короткі завдання по роботі із якісними науковими джерелами [13]. Варто визначитися з такими поняттями, як академічний, освітній, науковий текст. Без володіння ними учні не зможуть уникнути таких явищ, як помилки цитування, академічний плагіат тощо.

Академічний

(освітній, освітньо-науковий, науковий) текст –

текстова, ілюстративна публікація, твір або інший об’єкт інтелектуальної

власності, що створюється у процесі освітньої (освітньо-творчої) або наукової

(науково-технічної) діяльності, зокрема, але не виключно, з метою вступу на

навчання, виконання вимог освітньої програми чи її окремих компонентів,

проходження атестації, присвоєння (присудження) кваліфікації, педагогічного

звання, участі у конкурсі, здійснення навчально-методичної діяльності [12, с.

210-229].

Навчання академічного письма має починатися із запобігання прямого академічного плагіату в дослідницьких роботах. Для цього педагогам варто опанувати такі компетентності:

· розуміти спільне і відмінне між поняттями «плагіат» (стаття 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права») та «академічний плагіат» (стаття 42 Закону України «Про освіту»): закон про авторське право захищає форму твору (перефразування тексту може бути розцінене як оригінальний твір, відсутність плагіату), тоді як ключове у понятті «академічний плагіат» – відтворення наукових (творчих) результатів інших осіб без належного посилання і перефразування тексту без посилання на джерело є різновидом академічного

плагіату [14];

· розуміти, що академічний плагіат – це феномен, інтерпретація якого залежить від академічних традицій та культурного контексту. Крім того, існує чимало

пограничних випадків, які можна розцінювати і як академічний плагіат, і як його

відсутність (зокрема, такою ситуацією можуть бути помилки в посиланнях на

джерела). Для уникнення таких випадків у викладанні сьогодні необхідно

орієнтуватися на впровадження мінімальної рамки тлумачення змісту академічного

плагіату відповідно до статті 42 Закону України «Про освіту»;

· знати про основні причини академічного плагіату;

· уміти планувати і проводити заходи, що ефективно допомагають уникати плагіату, наприклад: передбачати опрацювання унікальних даних; давати завдання на опрацювання джерел із високим ступенем деталізації того, які джерела необхідно вивчити і як саме ними скористатися [8];

· уміти виявляти випадки плагіату [11, с.8];

· складати завдання й екзаменаційні білети так, щоб завдання не орієнтували учнів на використання плагіату, наприклад, застосовувати у формулюванні завдань дієслова з вищих щаблів таксономії Блума; формулювати завдання, що допускають

використання будь-яких джерел і перевіряють розуміння матеріалу та здатність

використовувати інформацію для вирішення конкретних завдань тощо [14].

Вимоги до письмових робіт учнів

Письмові роботи, зокрема есеї, реферати, лабораторні роботи, статті, науково-

дослідницькі проєкти, мають відповідати таким вимогам:

· мати чітку структуру, що відповідає формату роботи (есей, реферат, лабораторна

робота);

· містити чітке розмежування власних думок та цитат, використаних для їх унаочнення, підтвердження;

· бути написаними відповідно до вимог чинного правопису;

· відображати результати власних досягнень учня;

· коректно відображати отриману інформацію (зокрема, результати розрахунків, статистичних даних, цитати з літературних творів).

Додаткові

вимоги до учнівських конкурсних науково-дослідницьких робіт

Роботи, що подаються на конкурс, мають відповідати таким критеріям:

· Допустимий

відсоток плагіату в конкурсних роботах – не більше 3 % (тут і далі мова йде про

академічний плагіат підтверджений автоматичною перевіркою).

· Допустимий відсоток самоплагіату – не більше 33 % (за умови повної відсутності посилань на попередню роботу, якщо в тексті є хоча б одна згадка про попереднє дослідження, така робота має передаватися на додатковий експертний розгляд).

· Відповідність структури і змісту роботи заявленій темі.

· Наявність унікального дослідження, самостійно проведеного текстового аналізу,

експерименту, розрахунків, опитування тощо.

· Наявність чітко розробленого наукового апарату (має включати актуальність, мету, завдання, огляд наукової літератури за темою, предмет та об’єкт, основні методи дослідження, наукову новизну).

· Чітке розмежування власних думок та поглядів науковців, згаданих у роботі.

· Відповідність висновків меті та завданням дослідження.Правильне

наукове оформлення посилань та наукових джерел у списку літератури. Наукові

та педагогічні керівники, а також юні науковці, які беруть участь у конкурсі,

мають розуміти, що абсолютно всі роботи проходять обов’язкове рецензування та

автоматичну перевірку на плагіат. Жодна робота, в якій було зафіксовано

порушення норм академічної доброчесності, не може претендувати на призове місце

в цьому конкурсі. Учні та їхні керівники можуть звернутися за роз’ясненнями з

цього питання та отримати рекомендації щодо виправлення подібних помилок у

подальшій дослідницькій діяльності.

Прийоми навчання учнів належного

академічного письма

Опанування навичок академічного письма є однією з важливих умов дотримання академічної доброчесності. Вирішення цього завдання краще розпочинати з самостійних письмових робіт, що виконуються учнями у формі:

· есею;

· короткої доповіді;

· презентації;

· реферату;

· звіту практичної роботи.

Учні 8-11 класів можуть бути залучені до написання невеликих науково-публіцистичних статей. Важливо, щоб такі роботи виконувалися під керівництвом педагогів, науковців. Допускається написання статей у співавторстві з педагогічними керівниками. На прикладі цих робіт учнями опановуються основні принципи та базові навички академічного письма:

· робота з джерелами інформації і оформлення переліку використаних джерел;

· структурування тексту;

· виокремлення цитат і оформлення коректних покликань на джерела в тексті роботи;

· розмежування власної дослідницької позиції та позиції вчених, чиї праці були процитовані в роботі.

Для покращення навичок академічного письма варто запровадити з усіх предметів

(дисциплін) навчання, які передбачають подібні письмові роботи для здобувачів

освіти.

Виконання учнями науково-дослідницьких та

конкурсних робіт

Дотримання принципів академічної доброчесності під час виконання письмових робіт можливе лише за тих умов, коли учні добре розуміють вимоги до них та принципи оцінювання.

Їх заздалегідь має роз’яснити вчитель, керівник секції або ж технічний секретар

секції (під час проведення конкурсу-захисту). Відповідальна особа зобов’язана:

· надати зрозумілу інформацію про правила академічного письма та вимоги до

виконання науково-дослідницьких робіт;

· прописати політику щодо академічного плагіату;

· переконатися, що вимоги до завдання і критерії його оцінювання було належно пояснено;

· розібрати з учнями вимоги до наукових робіт (обсяг, стиль цитування, допустима кількість цитат, правила оформлення тощо);

· розробляти нестандартні, творчі завдання, оновлювати їх щорічно;

· давати приклади готових робіт;

· обговорювати приклади якісного та неякісного академічного письма;

· упродовж роботи проводити щонайменше одну проміжну перевірку чорнового варіанту роботи або структурувати виконання роботи у часі із проміжними перевірками кожного етапу її підготовки.

Особливу увагу під час підготовки учнів до написання науково-дослідницьких робіт треба приділити питанням академічного плагіату. Педагогічний керівник має роз’яснити суть цього поняття, особливості та причини його неприпустимості, закцентувати увагу на цінності набуття нових знань, перевагах дотримання принципів кадемічної доброчесності. Рекомендується присвятити окреме заняття розбору видів академічного плагіату та способів їх уникнення. Слід надати учням

приклади правильно виконаних робіт та пояснити, чим саме вони відрізняються від

тих досліджень, де було зафіксоване академічне шахрайство.

Компетентності із академічної доброчесності, що їх має набути учень. Базові компетентності, якими потрібно володіти учням для створення якісних письмових робіт, проведення наукових досліджень, складання вступних іспитів

Для успішного виконання письмової роботи учень має вміти:

· шукати, обирати й оцінювати якість джерел;

· робити нотатки, завжди вказуючи джерело;

· виділяти головні думки в тексті;

· підсумовувати текст та ідеї;

· перефразовувати чужі думки своїми словами стисло, детально, без зміни змісту цих думок;

· правильно описувати посилання на джерело;

· правильно цитувати;

· знати про форми академічного плагіату і про шляхи запобігання йому;

· формулювати і чітко висловлювати власні думки;

· знати структуру академічного тексту;

· вміти виокремити цитати у власному тексті;

· володіти іноземними мовами, передусім англійською.

Компетентності із академічної доброчесності, що їх потрібно набути юним науковцям

Учні,які в подальшому планують здобувати вищу освіту, продовжувати свій шлях у науці та технічній творчості, під час навчання в школі мають навчитися:

· діяти у професійних і навчальних ситуаціях із позицій академічної доброчесності;

· самостійно виконувати навчальні завдання;

· коректно покликатися на джерела інформації у разі запозичення ідей, тверджень, відомостей;

· усвідомлювати значущість норм академічної доброчесності;

оцінювати приклади людської поведінки відповідно до норм академічної доброчесності;

· давати моральну оцінку власним вчинкам, співвідносити їх із моральними та професійними нормами;

· аналізувати власну поведінку в різних життєвих ситуаціях;

· висловлювати судження про роль і значущість доброчесної поведінки в навчальній діяльності та в житті людини і суспільства;

· демонструвати взаємоповагу, ввічливість і доброзичливість як необхідні умови в академічній діяльності;

· демонструвати негативне ставлення до проявів академічної

не доброчесності.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19. Стаття 42 «Академічна доброчесність».

2. Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20.

3. Закон України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 № 1841-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1841-14#Text.

4. Закон України «Про авторське право і суміжні права». Стаття 50 «Порушення авторського права і суміжних прав». URL:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3792-12/page3.

5. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Стаття 1.«Основні терміни та їх визначення». URL:

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/848-19.

6. Щодо рекомендацій з академічної доброчесності для закладів вищої освіти / лист МОН від 23.10.2018 року № 1/9-650. URL: https://zakononline.com.ua/documents/show/124272 124272.

7. Проект формування академічної доброчесності у школі (SAISS). URL: https://saiup.org.ua/pro-proekt/proekt-v-shkolah/.

8. Проект формування академічної доброчесності у школі (SAISS). URL: https://saiup.org.ua/pro-proekt/proekt-v-shkolah/.https://drive.google.com/file/d/1wJR6WSFdvxdYXgY5sd9NcsT7LGwIojcp/view.

9. Звіт за результатами фокус-групових інтерв’ю з батьками школярів: академічна доброчесність у школі // Автори: Тетяна Жерьобкіна, Марія Куделя. CEDOS, 2019. 12с. URL: https://drive.google.com/file/d/1O5LtqteqEevnErGOecEUg5Dt-kGU9R6r/view.

10. Річний звіт Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти / За заг. ред. С. Квіта та О. Єременко. К.: Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, 2021. 364 с.: Проєкт закону «Про академічну доброчесність». С. 210-229.

11. Дячук Л.М. Методичні рекомендації «Стратегічна значимість організації освітнього процесу закладу освіти на засадах академічної доброчесності як виклику сьогодення». Чернівецька обласна інформаційно-методична газета «Освіта

Буковини» від 16 липня 2020 №26, с. 8.

12. Річний звіт Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти / За заг. ред. С. Квіта та О. Єременко. К.: Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, 2021. 364 с.: Проєкт закону «Про академічну доброчесність». С. 210-229.

13. Академічна культура українського студентства: основні чинники формування та розвитку. URL: http://fond.sociology.kharkov.ua/index.php/ua/projects-ua/304-

akademichna-kultura-ukrajinskogo-studentstva-osnovni-chinniki-formuvannya-ta-

rozvitku.

14.

Мотивація учнів 10-х класів закладів загальної середньої освіти м. Києва до навчання як визначальна умова академічної доброчесності. Аналітичний звіт за результатами незалежного освітнього аудиту // Звіт підготували А. Душна, О. Жук, О. Черненко. КНП «Освітня агенція міста Києва», 2018. 12 с. URL: https://don.kyivcity.gov.ua/files/2019/1/1/motyvitsiiz_uchniv.pdf.

Сайт Давидівської гімназії Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області

Новини

Методичні рекомендації

Методичні рекомендації щодо викладання предметів духовно-морального спрямування у 2021/2022 навчальному році

Християнський духовно-просвітницький часопис «СЛОВО ВЧИТЕЛЮ»

Немає коментарів:

Дописати коментар

Сторінки

Сторінки

Професійні спільноти

Мітки